Будьте першими в курсі головного
Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.
Звичний старий телевізор-«ящик» здатний виявитися значно ціннішим, ніж здається на перший погляд: усередині нього є мідь, алюміній та інші корисні матеріали, котрі приймають як вторинну сировину.
У чималій кількості українських гаражів, заміських будинків і комор до цього часу зберігаються старі кінескопні телевізори. Новітні пласкі панелі вже давно витіснили їх із побуту, проте позбуватися таких приладів аби-де не слід.
Однією з головних причин є мідь усередині корпусу старої техніки. Її свого часу активно застосовували в котушках, проводах та різноманітних електричних вузлах.
Скільки кольорового металу може бути всередині
Єдиної точної цифри абсолютно для кожного пристрою немає. Підсумковий обсяг металу безпосередньо залежить від габаритів телевізора, його внутрішнього влаштування та періоду виробництва.
Згідно з інформацією Агентства з охорони довкілля США, у CRT-телевізорі із середньою вагою приблизно 28,8 кг могло міститися від 606 до 705 грамів міді.
Інші підрахунки для масивних кінескопних апаратів вказують на орієнтовно 900 грамів і більше. У деяких зразках із ще більшою загальною масою частка міді цілком здатна перевищувати 1 кг.
Через це набагато реалістичніше говорити не про «гарантований кілограм у будь-якому приладі», а саме про сотні грамів кольорового металу, хоча в окремих моделях показник справді наближається до кілограма.
Які моделі добре відомі в Україні
У помешканнях українців свого часу стояло чимало кінескопних апаратів вітчизняного складання.
До прикладу, модель «Електрон Ц-382», котру виробляв львівський завод «Електрон», належала до переліку найпопулярніших кольорових телевізорів. Не менш відомими були й телевізори марок «Березка», «Славутич» та «Фотон».
Втім, саме лише найменування марки не гарантує чіткої кількості мідного вмісту. Два пристрої одного й того ж покоління могли суттєво відрізнятися за складом матеріалів.
Читати більше: Відомий виробник напівфабрикатів сховав мільйони від податкової через схему з ФОПами
Де саме розташована мідь у конструкції
Найбільший інтерес викликають котушки та спеціальні обмотки, а також мідна проводка всередині корпусу.
Разом із тим, старий прилад — це зовсім не «ящик із суцільної міді». Левову частку його ваги складають скло, полімери та чорний метал.
Саме тому загальна цінність техніки обумовлена не лише наявністю кольорового брухту, а й тим, у якому безпосередньо стані його погодяться прийняти у пункті заготівлі.
Особливості оцінки та правила безпеки
Вартість залежить насамперед від того, скільки саме міді вдасться вилучити та до якої категорії її віднесуть під час огляду.
Станом на вересень 2026 року середні розцінки на мідний брухт в Україні зберігаються орієнтовно на рівні 470–510 грн за кілограм з огляду на якість і різновид сировини. За найбільш чистий метал можуть пропонувати вищу ціну.
Однак це зовсім не свідчить, що старий апарат неодмінно коштуватиме сотні гривень: у ньому є сторонні домішки, а за засмічений брухт сплачують суттєво менше. Перед здачею доцільно попередньо уточнити діючі вимоги у конкретному пункті приймання.
Головне застереження — не намагайтеся розбирати апарат власноруч. На подібних речах економити точно неприпустимо.
У старих кінескопних телевізорах встановлено масивне скло, здатне містити частки свинцю, а також специфічні електричні компоненти, поводження з якими вимагає особливих навичок.
Тому значно надійніший шлях — передати прилад як електронне сміття або звернутися до спеціаліста, котрий фахово виконує демонтаж і подальшу утилізацію.
Стара техніка справді може ховати в собі корисну мідь, проте ця обставина не є приводом братися за інструменти. Спершу варто перевірити, де в населеному пункті приймають відпрацьовану електроніку та як розраховують її складові.
А що ви думаєте про це? Пишіть свою думку в коментарях та поділіться статтею з друзями!
Джерело: radiotrek.rv.ua
Головне за день - одним листом
Щовечора надсилаємо топ-5 найчитаніших новин. Без спаму, відписка в один клік.
