Будьте першими в курсі головного
Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.
Більшість людей починають худнути заради дзеркала: хочуть виглядати краще, впевненіше почуватися на пляжі або знову вдягнути улюблену річ. Проте надмірна вага — це дещо набагато більше, ніж питання зовнішності: вона впливає на серце, печінку, мозок, суглоби, сон і зрештою на швидкість старіння організму. Водночас проста порада «менше їсти й більше рухатися» часто не працює, адже за набором ваги можуть стояти стрес, порушення сну, зміни харчової поведінки та метаболічні розлади.
У другій розмові з OBOZ.UA професорка, докторка медичних наук, гастроентерологиня, гепатологиня та фахівець із довголіття Еліна Крістіан пояснила, чому ожиріння варто розглядати як захворювання, а схуднення — як довгостроковий проєкт. Як визначити ступінь загрози від ваги, чому особливо небезпечний вісцеральний жир, що реально змінює втрата 10–15% маси тіла, як українцям харчуватися за принципами середземноморської дієти та чому «магічні уколи» можуть і рятувати життя, і створювати проблеми, якщо використовувати їх без показань і лікарського контролю, — ітиметься в цьому інтерв’ю.
Першу частину інтерв’ю «Хвороба Альцгеймера, ожиріння і старіння починаються не там, де ми думаємо» читайте тут.
– Більшість людей худнуть заради дзеркала, а не заради здоров’я. Чому ми досі сприймаємо зайву вагу переважно як естетичну проблему?
– Я бачу дві групи людей. Одні хочуть схуднути, щоб краще виглядати, мати гарну композицію тіла й почуватися впевненіше. Це теж важлива мотивація, адже зовнішність впливає на психологічний стан.
Інші знижують вагу заради здоров’я, і ця група поступово зростає. Але багато людей усе ще не розуміють, що наслідки може мати не тільки ожиріння, а вже й надмірна вага. Вона здатна прискорювати біологічне старіння. Хронологічний вік — це цифра в паспорті, а біологічний показує, наскільки злагоджено працюють органи й системи та в якому стані перебуває організм. Добре, коли біологічний вік нижчий або менший за паспортний. Проте в людей із надлишком жиру, особливо вісцерального, він нерідко вищий. На практиці можна побачити, наприклад, 28-річну людину, організм якої за показниками біологічного віку значно старший. Саме внутрішній жир особливо пов’язаний із прискореним старінням.
Які органи страждають першими
– Що саме пошкоджує зайва вага? Які органи страждають першими?
– Передусім серцево-судинна система. Страждає печінка: розвивається стеатоз, до нього може приєднатися запалення, а надалі — фіброз і тяжчі ускладнення, як цироз та рак печінки. Ожиріння також пов’язане з підвищеним ризиком низки онкологічних захворювань. Зміни відбуваються в ендокринній системі, накопичується жир у підшлунковій залозі, згодом можуть порушуватися процеси, пов’язані з виділенням інсуліну та глюкагону. Страждає мозок: погіршуються пам’ять, увага й інші когнітивні функції, зростає ризик деменції. Навантаження отримують нирки та опорно-руховий апарат, частіше виникають артрози. Небезпека в тому, що ці захворювання з’являються раніше, ніж могли б, а це впливає і на тривалість життя.
– Як людині зрозуміти, що їй справді потрібно худнути? Чи достатньо подивитися на індекс маси тіла?
– Індекс маси тіла — відомий і зручний показник: вагу в кілограмах ділять на квадрат зросту в метрах. Його використовує ВООЗ, але він не ідеальний. Наприклад, у тренованого чоловіка з великою м’язовою масою ІМТ може становити 27–28, хоча ожиріння немає. Тому важливо оцінювати не лише вагу, а композицію тіла. Простий домашній показник — окружність талії, яка дає уявлення про абдомінальне, або вісцеральне, ожиріння. Саме воно підвищує ризик метаболічних порушень і жирової хвороби печінки.
Точніше співвідношення м’язів, загального та вісцерального жиру й води можна оцінити за допомогою біоімпедансного аналізу — за умови якісного обладнання. Найточнішим методом оцінювання композиції тіла є МРТ, але це дорогий інструмент, який частіше використовують у науковій роботі. Формули на кшталт «зріст мінус 100 або 110» надто спрощені.
Ідеальна вага — та, за якої людина має добрі показники здоров’я, достатньо енергії та здорову композицію тіла.
Що змінює втрата 10–15% маси
– Якщо людина має 15–20 зайвих кілограмів, чи обов’язково їй одразу прагнути «ідеальної» цифри? Який результат уже дає користь для здоров’я?
– Відчутні зміни зазвичай починаються зі зниження приблизно на 10% початкової маси тіла. Тоді можуть покращуватися показники глюкози й інсуліну, індекс HOMA, рівні тригліцеридів і ліпопротеїнів низької щільності, а також співвідношення між «поганим» і «хорошим» холестерином. Людина може відчути більше легкості, покращення самопочуття й когнітивних функцій. Втрата 5% теж може бути корисною, але не кожен суб’єктивно її помітить. Для частини пацієнтів доцільною метою стають 10–15%, однак ціль завжди залежить від початкової ваги, композиції тіла та стану здоров’я. Бувають молоді люди з ожирінням, у яких аналізи певний час залишаються нормальними. Це називають метаболічно здоровим ожирінням. Але з віком такий стан рідко залишається без наслідків: з часом можуть з’явитися інсулінорезистентність, підвищений тиск та інші порушення.
– Тобто зайва вага може спочатку майже не турбувати, а проблеми вже розвиваються?
– Саме так. На ранньому етапі людина може помічати лише періодичне підвищення артеріального тиску й роками ходити до кардіолога, не пов’язуючи це з п’ятьма чи десятьма зайвими кілограмами. Далі ризики накопичуються. Може розвинутися апное сну: вночі виникають епізоди кисневого голодування, порушується нормальне відновлення організму. Болять суглоби, знижується рухливість, і людина ще менше рухається — утворюється замкнене коло.
Є й неочевидні зв’язки. Наприклад, надлишок фруктози може підвищувати рівень сечової кислоти. Йдеться не про одну порцію ягід, а про значні кількості солодких напоїв, варення, компотів, сухофруктів або дуже солодких фруктів. Усе залежить від дози.
– Найпоширеніша рекомендація для схуднення звучить просто: менше їсти. Але як зробити це без дефіциту поживних речовин і постійного відчуття голоду?
– Без зміни харчування результату не буде, але людині потрібно не просто скоротити порції, а навчитися нової харчової поведінки. Найбільш дослідженою моделлю залишається середземноморська дієта, і її цілком можна адаптувати до українських продуктів. Я рекомендую два або три повноцінні прийоми їжі без постійних перекусів. Якщо людина ще не звикла — краще три. Коли режим сформований і це комфортно, може бути два. Важливо не переносити основний обсяг їжі на пізній вечір і завершувати вечерю приблизно за дві-три години до сну. Овочі мають бути в кожному прийомі їжі, причому особливий акцент — на листовій зелені: салатах, кропі, кінзі та іншій зелені. Це джерело клітковини, яка підтримує мікробіоту, збільшує об’єм їжі й допомагає довше відчувати насичення.
– А як може виглядати такий раціон у звичайному житті, без екзотичних продуктів і складного підрахунку калорій?
– Сніданок має бути найпоживнішим прийомом їжі. До нього можна додати склянку ягід із невеликою кількістю горіхів — це буде десерт. На обід підійде невелика порція індички із салатом або тарілка супу, наприклад сочевичного. На вечерю — риба, овочі та близько ста грамів гарніру: гречки або бурого рису. Замість солодкої випічки можна обирати цільнозерновий хліб на заквасці, але також у помірній кількості.
Якщо ввечері мучить голод, можна додати до раціону клітковину — псиліум, насіння чіа чи гарбуза. Наприклад, грецький йогурт без цукру з насінням чіа та ягодами добре насичує. Але важливо розуміти причину вечірнього переїдання. Часто людина цілий день працює, майже не їсть, а ввечері намагається їжею компенсувати і голод, і стрес.
– Чи можна схуднути лише за рахунок харчування, якщо немає сил або можливості регулярно тренуватися?
– Для зниження ваги потрібен дефіцит енергії, але фізична активність — обов’язкова частина здоров’я. Не кожному потрібен спортзал. Можна пройти одну зупинку пішки, частіше користуватися сходами, виходити на півгодинну прогулянку вранці або ввечері. У старшому віці чи за проблем із суглобами навантаження треба підбирати разом із реабілітологом. Добре працює скандинавська ходьба: люди отримують рух, спілкування й антистресовий ефект. Я бачу пацієнтів, у яких завдяки регулярній ходьбі покращилися і вага, і психологічний стан без фармакотерапії. Головне — знайти активність, яку людина може підтримувати місяцями й роками, а не влаштувати собі короткий виснажливий марафон.
– Ви згадали стрес. В Україні він став майже постійним фоном. Як емоційні гойдалки, зриви впливають на вагу?
– У стані хронічного стресу люди часто заїдають напруження, особливо ввечері. Просто сказати «не робіть цього» недостатньо. Потрібно працювати з причиною: іноді допомагає психолог, іноді — зміна режиму, підтримка близьких, спільна активність. Дуже важливий сон. Харчування, рух, боротьба зі стресом і нормалізація сну — це чотири пов’язані складові. Через тривоги й нічні обстріли повноцінний сон для багатьох українців став майже недосяжним. Універсальної поради тут немає. Якщо є можливість, варто хоча б іноді виїжджати туди, де можна кілька ночей поспати без переривань і відновитися. Також важлива соціальна підтримка. Коли худне вся родина або дві подруги підтримують одна одну, результат утримати значно легше. Якщо дитині призначили інше харчування, але вдома всі продовжують їсти так само, їй буде надзвичайно складно.
– Коли людина вже менше їсть і більше рухається, але вага не знижується, що робити?
– Треба шукати причину разом із фахівцем. Почати можна із сімейного лікаря або терапевта, який проведе базовий скринінг: глюкоза, ліпідний профіль та інші показники залежно від стану. Далі за потреби підключаються ендокринолог, гастроентеролог, дієтолог або лікар, який працює з метаболічним здоров’ям. Варто оцінити функцію печінки, жовчного міхура, шлунково-кишкового тракту, можливі гормональні й метаболічні порушення. Важливе значення має мікробіота — спільнота бактерій, вірусів, архей і грибів, що живуть у нашому організмі. Її вже розглядають як своєрідний додатковий орган. Західний тип харчування — бургери, ковбаси, снеки, солодка випічка — погіршує її стан. Овочі, ягоди, достатня кількість білка й харчових волокон підтримують її. Я називаю білок, мікробіоту та харчові волокна трьома китами метаболічного здоров’я.
– На якому етапі змін способу життя вже недостатньо і варто говорити про медикаментозне лікування?
– Для цього існують показання. Фармакотерапію можуть розглядати, якщо індекс маси тіла становить від 27 і вже є супутні проблеми — наприклад, цукровий діабет або серцево-судинні ризики. За ожиріння рішення також залежить від ступеня, ускладнень і попередніх спроб лікування. За дуже високого ІМТ може йтися про баріатричну хірургію. Але операція сама по собі не виправляє харчову поведінку. Людина може знову набирати вагу, якщо повертається до солодких напоїв і калорійного раціону. Тому й після операції потрібні тривалий нагляд, корекція харчування, а іноді — медикаментозна підтримка. Ожиріння — складне хронічне захворювання, а не проблема, яку раз і назавжди могла б вирішити одна процедура.
Що насправді змінили «магічні уколи»
– Тепер про так звані магічні уколи. Що насправді змінили препарати класу ГПП-1?
– Це не магія, а серйозна фармакотерапія, яка справді може рятувати життя. Спочатку агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 застосовували для лікування цукрового діабету, зокрема в пацієнтів з ожирінням, і побачили виражене зниження ваги. Препарати першого покоління діяли на один рецептор, пізніше з’явилися засоби, що впливають на два рецептори й можуть забезпечувати більше зниження маси тіла. Досліджуються і потрійні агоністи. Але чим складніший механізм і потужніший ефект, тим уважніше треба оцінювати безпеку. Такі препарати не скасовують вимог до харчування, руху й лікарського спостереження. Вони є частиною лікування для конкретного пацієнта, а не універсальним способом швидко скинути кілька кілограмів.
– Кому ці препарати можуть бути показані, а кому точно не варто їх використовувати?
– Показання мають бути чіткими: ожиріння або надмірна вага разом із цукровим діабетом, серцево-судинними ризиками чи іншими пов’язаними захворюваннями. Сьогодні сфера застосування розширюється, зокрема обговорюються хронічна хвороба нирок і метаболічне ураження печінки із запаленням. Але це не препарати для здорової дівчини, яка хоче перед відпусткою схуднути на три кілограми і отримала призначення в салоні краси. Окрема небезпека — незареєстровані засоби та невідомі копії, які продають поза офіційним обігом. Пацієнти іноді привозять препарат з іншої країни й питають, чи можна його використовувати. У кожному такому випадку необхідно перевіряти, що саме це за засіб, чи має він належну реєстрацію та чи підходить конкретній людині.
– Які побічні ефекти трапляються найчастіше і чому лікарський контроль настільки важливий?
– Найчастіше це нудота, закреп або діарея. Дозу іноді потрібно коригувати, а стан пацієнта — контролювати. Можливі проблеми з жовчним міхуром, особливо на тлі швидкого зниження ваги, тому лікар має оцінювати ризики й за потреби проводити профілактику. Не можна просто перестати їсти. Навіть якщо апетит значно зменшився, людина повинна отримувати білок, клітковину, вітаміни та інші необхідні речовини. Я рекомендую зберігати регулярні прийоми їжі, лише з меншими порціями. На тлі терапії людям часто легше обирати легшу їжу — салат, рибу, морепродукти — і невеликої порції вже достатньо. Але надмірне схуднення теж небезпечне: організм починає демонструвати ознаки дефіциту. Тоді продовжувати терапію лише заради нижчої цифри на вагах неправильно.
– Чи можна вважати ГПП-1 препаратами проти старіння?
– Вони можуть зменшувати ризики захворювань, пов’язаних з ожирінням, покращувати якість життя й таким чином впливати на здорове довголіття. Є дані про їхній вплив на запалення та процеси клітинного очищення. Але не можна сказати, що один препарат зупиняє клітинне старіння. Він може сповільнити прискорене старіння, яке запускають ожиріння й супутні хвороби. Це принципова різниця. Потужна терапія має багато переваг, якщо застосовується за показаннями, і стає ризикованою, коли її використовують без потреби або без контролю.
Читати більше: Епідемія ожиріння змінює обличчя: чому багаті країни худнуть, а бідні опинилися в пастці
– Чому вага часто повертається навіть після успішної дієти чи операції?
– Тому що вага — це не те, що можна пасивно «зігнати», а потім повернутися до колишнього життя. Зниження ваги треба сприймати як проєкт із кількома складовими: харчуванням, рухом, сном, керуванням стресом і, за потреби, лікуванням. Якщо змінюється лише один елемент, система часто повертається до старого стану. Людина може певний час суворо обмежувати себе, але не змінити звички, через які переїдала ввечері або обирала калорійну їжу в моменти стресу. Те саме після баріатричної операції: хірургічне зменшення об’єму шлунка не заважає регулярно пити солодкі напої й поступово знову набирати вагу. Тому важливо не тільки досягти результату, а й заздалегідь подумати, як його підтримувати. Допомагають зрозумілий режим, реалістична фізична активність, робота з харчовою поведінкою та підтримка людей поруч.
– Нові препарати діють уже не на один, а на два чи навіть три рецептори організму. Чого очікувати далі? Редагування людського геному?
– У середньому препарати, що діють на один рецептор, можуть давати зниження ваги приблизно до 15%, подвійні агоністи — більше, а в дослідженнях потрійних ідеться майже про третину маси тіла. Це дуже значний ефект. Але саме тому потрібно стежити не лише за кілограмами. Посилення термогенезу, зміни частоти серцевих скорочень або коливання глюкози можуть бути небажаними для конкретного пацієнта. Майбутнє, на мою думку, — за точнішою корекцією кількох порушень одночасно, можливо, з кращим контролем дефіцитів і побічних ефектів. Проте навіть найдосконаліші ліки не зроблять непотрібними харчування, фізичну активність і сон. Вони мають допомагати організму, а не замінювати здоровий спосіб життя.
– Уявімо людину 40–50 років із приблизно 20 зайвими кілограмами, яка хоче не просто схуднути, а довше залишатися здоровою. З чого їй почати?
– Перше — оцінити вагу й композицію тіла, а також основні біомаркери. За такого надлишку ваги нерідко вже є інсулінорезистентність, порушення вуглеводного й жирового обміну, серцево-судинні ризики або дефіцитні стани.
Друге — разом із лікарем визначити спосіб зниження ваги: харчування, посильна фізична активність і, якщо є показання, фармакотерапія.
Третє — контролювати тиск, стан судин, рівні глюкози й ліпідів; за наявності атеросклерозу можуть знадобитися окремі препарати, зокрема статини.
Четверте — оцінити психологічний стан і стрес, адже без цього харчова поведінка часто повертається до старої моделі.
П’яте — налагодити сон і знайти рух, який підходить саме цій людині.
Схуднення заради довголіття — не гонитва за певною цифрою, а комплексна робота з усім організмом.
А що ви думаєте про це? Пишіть свою думку в коментарях та поділіться статтею з друзями!
Джерело: healthnews.obozrevatel.com
Головне за день - одним листом
Щовечора надсилаємо топ-5 найчитаніших новин. Без спаму, відписка в один клік.
