Яке церковне свято відзначають в Україні 22 вересня

Будьте першими в курсі головного

Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.

22 вересня (5 жовтня за юліанським стилем) у православному календарі припадає на день пам’яті святого священномученика Фоки, який був єпископом Синопійським. Святитель Фока з’явився на світ у місті Синопі — стародавньому портовому поселенні на південному березі Чорного моря, що розташоване на теренах сучасної Туреччини. Згідно з церковними переказами, його батьками були Памфіл та Марія. Вони виростили сина, плекаючи в ньому християнську віру й благочестя.

У житії зазначається, що ще з юнацьких літ Фока вирізнявся щирою вірою та бездоганною чистотою життя. Господь наділив праведника особливими духовними дарами: він мав здатність зцілювати недужих і рятувати тих, хто страждав від підступів злих духів. Утім, головною чеснотою його земного шляху залишалася не чудодійна сила, а безмежна відданість Богові та щиросердна любов до людей навколо.

Служіння та мученицький подвиг єпископа Фоки

Досягнувши зрілого віку, за своє праведне життя він був покликаний стати єпископом рідного Синопа. Із цього моменту все його служіння було нерозривно пов’язане з духовною турботою про місцеву християнську спільноту.

📱 Наші Shorts🔔 Підписатися

«Слідство триває» - поліція перевіряє оточення Гайден Панеттьєрі у спр

Помідори «як із бочки» без оцту: простий рецепт для 3-літрової банки

Росія може атакувати НАТО найближчими роками: у розвідці США розкрили

Сімейна драма Кличка та Панеттьєрі: чому боксер забрав опіку над доньк

Федоров вимагає від Зеленского публічно відповісти про корупцію в оточ

Це його вибір, – Зеленський про відмову Федорова від усіх 4 запропонов

Корупція заважає завершити війну в сильній позиції, — ексміністр Федор

«Я буду дивитися, з ким пройшли шлях» - Михайло Федоров розповів, коли

«Ці люди зрештою програють»: Федоров пояснив, що призвело до його звіл

Бойфренд-аб'юзер Гайден Панеттьєрі вперше заговорив після її смерті: в

Для своєї пастви святитель Фока служив не тільки мудрим наставником, а передусім власним прикладом праведного християнина. Він навчав вірян настановами й ділами, зміцнював їхній дух та невтомно ніс слово Євангелія серед язичників.

Завдяки його палкій апостольській праці чимало синопців навернулися до християнської віри. Церковні джерела окремо підкреслюють, що святий навертав людей не лише силою слова, а й власними благочестивими вчинками.

Час служіння священномученика був сповнений випробувань. За правління імператора Траяна послідовників Христа нерідко переслідували через небажання брати участь в язичницьких обрядах. Саме в цей період святителю Фоці випало засвідчити істинність своїх проповідей жертвою власного життя.

Житійні перекази зберегли історію про дивовижне видіння, яке явилося святому незадовго до його мучеництва.

Фока побачив білого голуба, який спустився з небес і поклав на його голову сяючий вінець. Єпископ сприйняв це як знак швидкої мученицької смерті в ім’я Христа. Без страху зустрів він це знамення, сповнившись віри та готуючись лишитися вірним Богу до останнього подиху.

День пам’яті святого пророка Йони та преподобного Йони

Також 22 вересня вшановують пам’ять святого пророка Йони та преподобного Йони, пресвітера.

Святий пророк Йона жив приблизно у VIII столітті до Різдва Христового. У Святому Письмі його названо сином Аміттая. Походив він із поселення Гат-Хефер, що належало до земель коліна Завулонового.

Про постать пророка йдеться в Четвертій книзі Царів: за словом Всевишнього через Йону ізраїльтяни змогли відновити втрачені володіння під час правління царя Єровоама II. Проте найзначніші епізоди його життєпису викладено у старозавітній Книзі пророка Йони.

Ця стисла книга оповідає не лише про місію однієї людини, а й відкриває Божественне милосердя, силу покаяння, смирення та любов Творця до кожного народу.

Одного разу Господь наказав Йоні піти до великого міста Ніневії, щоб закликати тамтешніх жителів до покаяння. Ніневія була столицею Ассирійської держави — могутнього царства, що несло загрозу для Ізраїлю.

Таке веління виявилося для пророка важким випробуванням: йому належало проповідувати тим, кого його співгромадяни сприймали виключно як ворогів.

Йона спробував ухилитися від виконання Божої волі. Замість Ніневії він прибув до морської пристані Йоппії, зійшов на корабель, що прямував до Фарсиса, і вирушив у дорогу, сподіваючись уникнути покладеного на нього завдання.

Однак заховатися від очей Господніх неможливо. Коли судно вийшло у відкрите море, розігралася страшна негода. Хвилі лютували так, що корабель ледь не пішов на дно. Моряки зверталися з молитвами кожен до своїх богів і викидали поклажу у воду, намагаючись утримати судно на плаву.

Йона усвідомив причину шторму. Він зізнався екіпажу, що рятується втечею від Бога, і звелів кинути себе за борт. Спершу моряки намагалися веслувати до берега, не бажаючи прирікати його на загибель, проте шторм лише набирав сили. Щойно пророка кинули у хвилі, море миттєво затихло.

Господь не покинув Свого посланця навіть попри його неслух. За Божим велінням Йону поглинула велетенська морська істота. Писання сповіщає, що пророк провів усередині неї три дні й три ночі.

Перебуваючи там, Йона звернув до Бога щиросердну молитву. Він повною мірою відчув власне безсилля та усвідомив, що істинний порятунок іде лише від Господа.

Всевишній прийняв молитву пророка, і морський велетень вивергнув Йону на суходіл. У християнському вченні постать Йони водночас постає символом глибокого каяття та прообразом Воскресіння Спасителя.

Преподобний Йона був пресвітером, тобто священнослужителем. Він проводив благочестиве життя, ревно служив Богові й виховував у вірі власну сім’ю.

Вагоме місце в його житії відведено його синам — святим Феофану Сповіднику та Феодору Начертаному. Разом із дружиною Йона прищепив дітям міцну віру, глибоку любов до Святого Письма та відданість істинному церковному вченню, а також подбав про їхню гідну освіту.

Пізніше Феофан і Феодор прийняли чернечий постриг і стали непохитними захисниками шанування святих ікон.

У добу іконоборчих гонінь рідні брати пройшли крізь жорстокі випробування: їх кидали до в’язниць, піддавали тортурам і відправляли у вигнання. Найбільш нелюдським покаранням, за яким їх згодом нарекли «Начертаними», стало випалювання на обличчях розпеченим залізом знущальних віршів за наказом імператора.

Незважаючи на тяжкі муки, святі сповідники не зреклися православної віри.

Шанування за старим стилем, народні прикмети й традиції дня

За старим календарем 22 вересня в Україні вшановували пам’ять святих праведних Богоотців Йоакима і Анни. За церковним Переданням, праведне подружжя прожило багато років у шлюбі, не маючи нащадків. У давні часи бездітність сприймалася як тяжка біда, проте вони не втрачали надії й безупинно молилися. Господь почув їхні прохання: ангел сповістив про народження Дочки, якій судилося стати Матір’ю Спасителя — Пресвятої Богородиці.

Серед народних прикмет на цей день побутують такі: велика кількість павутиння в повітрі віщує теплу й погожу осінь, однак обіцяє морозну зиму; якщо на вишневих деревах усе ще тримається листя — тепло ще побуде і значних заморозків найближчим часом не буде; якщо на деревах загалом лишається багато листя — справжній сніг випаде пізно.

Що стосується заборон на 22 вересня, то предки намагалися не лінуватися й не лишатися в ліжку до пізнього ранку, вірячи, що бездіяльність накличе фінансову скруту. Також не поспішали викидати чи палити старі мітли й віники: побутувало повір’я, що разом із ними з хати можна випадково «вимести» родинне щастя й удачу.

У народному календарі цю дату називали днем Іони та Фоки, а ще кликали Листопадною. Господарі зазвичай підходили до завершення збирання врожаю редьки та ріпи. Саму назву «Листопадна» пов’язували з характерною погодою: у ці дні нерідко налітав рвучкий вітер, через який дерева миттєво скидали листя.

А що ви думаєте про це? Пишіть свою думку в коментарях та поділіться статтею з друзями!

Джерело: tsn.ua