Місця поховань у степовій зоні півдня та в межах Чорнобильської зони перетворилися на своєрідні екологічні сховки. У південних регіонах вони залишаються останніми острівцями дикої первісної флори серед суцільних сільськогосподарських угідь. Водночас у Чорнобилі занедбані кладовища постали перед науковцями справжньою «невідомою землею», де природне середовище відроджується цілком без людського втручання.
Про деталі наукових розвідок на цих сакральних територіях в інтерв’ю для ЗМІ детально розповіли наукові співробітники Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна доктор філософії Надія Скобель, доктор біологічних наук, професор Іван Мойсієнко, а також фахівці ГО «Українська природоохоронна група».
Як старі некрополі рятують первісний степ
Іван Мойсієнко зазначив, що присвятив вивченню біологічного різноманіття на об’єктах історико-культурної спадщини вже понад два десятиліття. Спершу вчені досліджували стародавні кургани у співпраці з польськими колегами. Згодом увага перейшла на літописні городища та старовинні паркові зони. Нині науковці перейшли до кладовищ: спершу експедиції проходили на території Херсонщини, проте через початок бойових дій роботу перенесли західніше — на Миколаївщину, Дніпропетровщину та Одещину, тобто в межі так званого Правобережного злакового степу. У подальших планах науковців є також детальне обстеження Змієвих валів.
Надія Скобель успішно захистила власну дисертаційну працю, присвячену саме дослідженню старовинних поховань на півдні держави.
Старий цвинтар на півдні
— Головне завдання полягало в тому, щоб довести: старі некрополі слугують справжніми рефугіумами (осередками, де рідкісна рослинність змогла вижити у несприятливий час, тоді як на прилеглих просторах вона повністю вимерла) для степових видів, адже довколишні землі давно розорано під поля. Слід підкреслити, що в незайманому стані в Україні збереглося заледве близько одного відсотка степових ділянок. Здебільшого це заповідні території, глибокі балки, куди не дістається трактор чи комбайн, або пам’ятки культури. До того ж тепер додалися руйнівні воєнні наслідки: степова смуга стала ареною запеклих зіткнень, а частина площ і досі перебуває під ворожою окупацією, — підкреслила дослідниця.
Дослідники на півдні України
Надія Скобель почала вивчати некрополі південного регіону ще під час університетського навчання. Її магістерське дослідження розглядало рослинний світ херсонських історичних цвинтарів. Надалі ці пошуки вдалося масштабувати завдяки отриманню гранту Міжнародної асоціації рослинності для моніторингу давніх кладовищ на півдні нашої країни.
— Загалом ми детально проаналізували 50 кладовищ у межах Правобережного злакового степу. Науковцям вдалося зафіксувати на них понад 700 видів різноманітних рослин, серед яких більше шістдесяти мають охоронний статус: це види з Червоної книги України, місцевих природоохоронних списків окремих областей, а також Резолюції №6 Бернської конвенції.
Головною умовою для включення об’єкта до переліку був його поважний вік — не менше 100 років, адже такі поховання колись закладали на первісній, ніколи не ораній степовій цілині, — зазначила Надія Скобель.
За словами біологині, на найбільш вікових некрополях науковці фіксували ковилу, дикорослі горицвіти та тюльпани.
— Часом місцеві жителі самі висаджують рідкісні види біля надгробків з естетичних міркувань. Зокрема, на більшості досліджених цвинтарів буяли червонокнижні горицвіт весняний та тонколиста півонія. Для нашої науки подібні спостереження стали новаторськими. Водночас у зарубіжних наукових колах цей напрям розвивається давно. Найбільшу кількість схожих локацій досліджено в Європі — у Великій Британії, Угорщині та Польщі, схожі проєкти діють і в Північній Америці.
Читати більше: На покинутих цвинтарях біля Чорнобиля знайшли гігантські дерева зі стовбурами в п’ять метрів
Як наголошують науковці, найбільшу небезпеку для збереження рідкісних рослин на цвинтарях несуть повторні поховання, поширення чужорідних дерев і кущів, а також надмірне впорядкування могил людьми. При цьому виявилася показова деталь: ділянки, де родичі постійно полють землю, сапають траву й висаджують штучні рослини, вкрай швидко заростають бур’янами і втрачають автентичну флору. Натомість на зовсім занедбаних старих могилах, де людей не буває роками, відновлюється повноцінний степовий покрив.
Чому чорнобильські поховання здивували дослідників
Перебуваючи на науковому стажуванні за кордоном, Надія Скобель виграла грантову програму Німецького федерального фонду довкілля, створену задля підтримки вітчизняних дослідників, які працюють в Україні або планують повернутися. Проєкт спрямований на вивчення біорізноманіття на кладовищах Полісся. Тут ключовим критерієм став уже не так вік пам’яток, як тривала відсутність людини.
Чорнобильська зона
— Чорнобильські некрополі унікальні тим, що процес їхнього функціонування зупинився раптово. У звичайних умовах важко уявити раптову загибель кладовища: для цього поселення має спочатку спорожніти, потім туди припиняють їздити родичі померлих. А тут через евакуацію жителів діючі сільські цвинтарі в одну мить стали покинутими. І ми прагнемо збагнути цей дивовижний феномен, — розповів Іван Мойсієнко.
Учений висловив вдячність за сприяння фахівцям Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, зокрема завідувачу наукового відділу Денису Вишневському, котрий безпосередньо вирушив разом із ними в експедицію.
Чорнобильська зона
— Нашу увагу привернула саме територія Зони відчуження, яка залишалася закритою протягом сорока років. Щоправда, подекуди ми помічали й порівняно свіжі надгробки — датовані 2019 або 2020 роками. Тобто людей інколи ховали там за заповітом чи на прохання родини, тож зрідка відвідувачі сюди навідувалися. Але, звісно, на півдні жителі приходять на кладовища постійно та значно вільніше, — зауважила Надія Скобель.
Вона акцентувала, що головний задум проєкту полягав у тому, аби розглянути покинуті некрополі Чорнобильщини як природні сховки для збереження унікальних старовікових дерев.
Чорнобильська зона
— Попри заповідний статус довкілля, за межами кладовищ такі гіганти не вціліли, оскільки за радянських часів той самий дуб масово спилювали на дрова. А от біля поховань стовбури ніхто не чіпав із поваги до предків та через страх зруйнувати пам’ятники. Наприклад, обхват найбільшого живого дуба, знайденого нами на цих цвинтарях, становить 446 сантиметрів. Засохле дерево, яке ми обміряли, сягало навіть 510 сантиметрів у стовбурі. Найбільша з виявлених сосен має 259 сантиметрів у периметрі. Відповідно до нормативів захисту дерев-патріархів, охоронну зону встановлюють для дубів від 300 сантиметрів в обхваті, а для сосен — понад 200 сантиметрів. Звісно, у заповідному фонді окремого захисту такий велетень не потребує. Проте це чудовий зразок для збереження вікових дерев в інших куточках Полісся чи всієї України. І подібні велетенські насадження траплялися нам на більшості цвинтарів, — додає біологиня.
Чорнобильська зона
Зі свого боку Іван Мойсієнко підтвердив, що його вразила велика чисельність старезних сосен і могутніх дубів на досліджених поліських об’єктах.
— Дерева завтовшки понад чотири метри мають вік щонайменше 200 років або й значно більше. Дуже чітко видно: посеред цвинтаря височіють патріархи, а довкола простягається або зовсім молодий ліс, або чагарники на старих полях. Це свідчить про те, що майже всі обстежені некрополі давні, адже тільки там уціліли такі велетні. Також на могилах росли старі груші, — пояснив науковець.
Загалом експедиція оглянула 24 цвинтарі в Чорнобильській зоні; для повної картини дослідники планують обстежити від 25 до 30 об’єктів, аби мати змогу порівняти їх із південними масивами.
— Деякі з цих кладовищ, як і покинуті хати поруч, постраждали від вогню через бойові дії. Попри все, кожне з них представляє науковий інтерес. Більшість виявилася надзвичайно багатовидовою: на 24 цвинтарях ми зафіксували понад 400 видів рослинності. Це була перша поїздка, а загалом їх має бути три за сезон, адже рослини мають різні цикли розвитку й цвітіння. Найбільше очікувань покладаємо на весняний виїзд: сподіваємося побачити дикі орхідеї чи інші ефемероїди — квіти, які з’являються лише на короткий період ранньої весни.
Чорнобильська зона
Іван Мойсієнко звернув увагу на те, що кілька десятків знайдених рослин мають суто культурне походження.
— Ми не беремо до загального списку природної флори види, які колись насадили люди і які не здичавіли. Якщо ж брати дикорослі або успішно натуралізовані рослини, то їх налічується понад 350 на території цих 24 місць поховань, — зазначив професор.
Серед іншого вчені виявили види, що підлягають охороні на міжнародному та регіональному рівнях. Зокрема, йдеться про волошку (наголоватки синьоволошкові), занесену до Додатка 4 Бернської конвенції, а також рідкісні для Київщини примулу весняну та звичайний ялівець.
Надія Скобель зауважила, що вплив декоративних культур на дикі екосистеми навколо кладовищ поки предметно не вивчався.
Чорнобильська зона
— Таке розселення цілком імовірне за аналогією з тим, як окремі екзоти «втікають» за межі ботанічних садів. Проте цілеспрямованих спостережень саме на некрополях ми не проводили. На півдні помітно багато інвазійних бур’янів, адже люди постійно приносять на могили новий посадковий матеріал, на відміну від Зони відчуження. До прикладу, на південних кладовищах оселилася повзуча опунція. Ми бачили цей кактус на кількох ділянках, і він поступово завойовує територію, — підсумувала дослідниця.
Чорнобильська зона
Окрім унікального рослинного світу, чорнобильські поховання зберігають самобутні історичні пам’ятки: давні кургани, борті для бджільництва та витесані з дерева мініатюрні «каплички» над похованнями старообрядців.
— На території одного з некрополів ми натрапили на десять невисоких курганів. Їхній діаметр становить близько десяти метрів, вони набагато менші за південні херсонські насипи. Можна припустити, що це слов’янські поховальні кургани періоду Русі. А значно пізніше поверх них облаштували вже сучасне сільське кладовище, — поділився знахідкою Іван Мойсієнко.
Чорнобильська зона
Ці дивовижні відкриття засвідчують, що Зона відчуження зберігає незрівнянно багатшу спадщину, ніж просто залишені руїни радянської епохи.
Нагадаємо, раніше з’ясувалося, що закинуті поховання Чорнобильського заповідника стали цінними осередками збереження генофонду природи. Дослідники зафіксували там сотні різновидів трав, рідкісні охоронювані квіти, а також велетенські багатовікові дуби, що повністю зникли на сусідніх лісових ділянках.
А що ви думаєте про такі відкриття науковців? Діліться своїми думками у коментарях!
Джерело: tsn.ua
Аномальне потепління посеред листопада: які регіони Європи несподівано накриє майже літня спека
Третя група інвалідності й мобілізація: кому загрожує повістка, а кому ні
Нові відключення світла 5 листопада: для частини областей запровадили жорсткіші обмеженняЧитаютьСуспільствоТретя група інвалідності й мобілізація: кому загрожує повістка, а кому ні
СуспільствоПеревірка ВЛК: скасувати висновок про непридатність можуть без повторного оглядуПогодаАномальне потепління посеред листопада: які регіони Європи несподівано накриє майже літня спекаЕнергетикаМешканка прифронтового міста готує свічки та заряджає павербанки: як 5 листопада діятимуть графіки відключень
ПогодаСиноптикиня назвала дату, коли в Україну мчить довгоочікуване потепління
ЕкономікаДолар подешевшав на 13 копійок, а євро злетіло на 19: нові курси НБУ
