Українські лісові масиви та паркові зони приховують справді унікальні та рідкісні екземпляри. Існує п’ять видів грибів, що здатні вразити своїм виглядом навіть досвідчених лісівників.
Чому аурікулярія нагадує частину тіла
На п’ятій сходинці розташувалася аурікулярія вухоподібна, яку легко впізнати завдяки її специфічній формі. Вона дивовижно схожа на людську вушну раковину і розвивається переважно на стовбурах дерев, а не в ґрунті. Найчастіше в наших лісах цей гриб зустрічається на старих кущах бузини.
Аурікулярія вухоподібна / фото Thomas Pruß
Цей вид полюбляє тінисті та зволожені ділянки. Зовнішні властивості гриба трансформуються залежно від вологості: у сиру погоду він м’який, немов желе, проте при висиханні стає твердим та гумоподібним, знову розм’якшуючись після дощу. Хоча вигляд у нього досить дивний, гриб вважається їстівним, а в азійських країнах його навіть відносять до делікатесів.
Де шукати чорну лисичку
Четверте місце посідає лійочник ріжковидний, відомий у народі як чорна лисичка. Через свій майже чорний колір та нетипову форму гриб досить важко помітити серед лісового підстилу. Цей вид поширений у Європі, зокрема його фіксували на Закарпатті, проте знайти його вдається не всюди.
На тих територіях, де раніше збирали врожай цих грибів, вони поступово зникають. Місцеві грибники зазначають, що останнім часом чорну лисичку частіше знаходять на Великоберезнянщині, зокрема неподалік села Стричава. Вони надають перевагу мішаним та листяним лісам, зростаючи під дубами, грабами, буками, каштанами, інколи — поблизу хвойних дерев.
Чорна лисичка / фото Anneli Salo
Здебільшого ці гриби ростуть групами, хоча зустрічаються і поодинокі екземпляри. Їм підходять вапнякові та глинисті вологі ґрунти. Їх можна побачити на відкритих світлих ділянках, поряд зі стежками, поблизу гнилих пнів, у моху та під шаром опалого листя. Чорну лисичку також називають «лисичкою сірою», «рогом достатку» чи «коцюрбами», цінуючи за неперевершений смак і аромат.
Незвичайна істота з лісу
На третьому щаблі знаходиться матрешиточник червоний. Його зовнішність справді нагадує створіння з фантастичної кінострічки: він має яскраво-червону решітчасту структуру. Гриб виділяє різкий запах падла, який необхідний йому для залучення комах.
Матрешиточник червоний / фото Didier Descouens
Комахи, своєю чергою, сприяють поширенню його спор. Цей вид можна зустріти в лісопаркових зонах та старих парках. Місцем його зростання зазвичай є межа паркової зони з природним лісом, де росте граб східний, дуб пухнастий чи ялівець високий. Попри екзотичний вигляд та специфічний запах, гриб не є отруйним.
Як з’явилися «пальці диявола»
Друге місце дісталося «пальцям диявола». Цей гриб надзвичайно трансформується під час росту. Спочатку він виглядає як біле яйце, а після того, як оболонка розривається, з’являються яскраво-червоні відростки, схожі на пальці.
Як виглядають «пальці диявола»: дивитись відео
Вони вкриті темним слизовим шаром і мають різкий запах падла, що приваблює мух для рознесення спор. Батьківщиною виду є Тасманія та Австралія. В європейські ліси він потрапив випадково в період Першої світової війни разом із вантажами, адаптувавшись до нових кліматичних умов і поступово розселившись на нові території.
Чому гриби називають пальцями мерця
Перше місце посідають «пальці мерця». Свою лякаючу назву гриб отримав через чорні вирости, які нагадують пальці людини, що пробиваються крізь землю або залишки деревини. Проте вони не ростуть з ґрунту як такого — ксиларія живиться відмерлими органічними рештками, розкладаючи деревину.
Як виглядають гриби «пальці мерця»: дивитись відео
Шукати їх треба поблизу пнів листяних дерев, колод, великих гілок або підземного коріння, що гниє. Вони також трапляються в затінених місцях парків, садів чи ділянках із деревною мульчею. Найчастіше їх можна побачити поряд із дубом, буком, в’язом, кленом та іншими листяними породами.
Хоча чорні утворення виглядають так, ніби ростуть із землі, під ними майже завжди можна знайти шматок трухлявої деревини. «Пальці мерця» не становлять отруйної небезпеки, однак вони мають занадто тверду дерев’янисту структуру, тому вважаються неїстівними. В українських лісах існують як потенційно їстівні, так і просто непридатні для вживання дивні гриби, головна особливість яких — надзвичайна зовнішність, що варта уваги.
А що ви думаєте про це? Пишіть свою думку в коментарях та поділіться статтею з друзями!
Що ви думаєте про цю новину?
Обговорити у Facebook