“Він не хотів давати на це згоду”. Павло Зібров розкрив ім’я телеведучої, з якої почалася шалена популярність Степана Гіги

Будьте першими в курсі головного

Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.

Народний артист України Павло Зібров поділився маловідомими подробицями з життя свого колеги Степана Гіги, який пішов із життя в середині грудня. За його словами, несподівана ініціатива телеведучої Лесі Нікітюк дала поштовх новій хвилі популярності легендарного співака.

Про це Павло Зібров розповів у розмові з OBOZ.UA. Виконавець також пояснив, чому Гіга уникав правил шоу-бізнесу, принципово не співав російською та не прагнув телеефірів будь-якою ціною.

“Велику роль у шаленій хвилі популярності Стьопи в останні роки зіграла Леся Нікітюк, яка переспівала його “Цей сон”, – каже Павло Зібров. – Знаю, що спочатку він не хотів давати на це згоду. Леся навіть казала мені: “Павле Миколайовичу, може, ви з ним поговорите? Я вже все написала, підготувала”. Я їй відповів: “Лесю, я ж не його директор. Запроси його – нехай візьме участь у цій пісні, підспіває”. Вона ж спершу хотіла заспівати її сама, але Стьопа на це не погоджувався. До таких експериментів він ставився стримано, не дуже їх любив. Він був класиком – у найкращому сенсі цього слова. У результаті він співає в приспіві разом із нею, в унісон. Ймовірно, передав їй запис із вокалом – і як гарно вийшло. Цього виявилося достатньо: почули, побачили, почали переспівувати, лайкати – і пісня завірусилася. Можна сказати, що саме Леся Нікітюк першою зробила для нього такий прорив. А далі молодь почала відкривати для себе його творчість: “Яка в нього “Яворина”! А “Золото Карпат”!”

“На заході України він завжди був надзвичайно популярним: завжди повні зали, люди знали його пісні, співали разом із ним, – продовжує Зібров. – А в останні роки ці пісні підхопила вже вся Україна. У нього було багато концертів – і в Україні, і за кордоном. Він заслужив на таке визнання значно раніше. Але так уже склалося, що прийшло воно лише після шістдесяти. Зараз, у період великої війни, молодь активно цікавиться історією, зокрема й музикою. Не шоу-бізнесом, а справжньою естрадою тих років, коли вона переживала свій розквіт. Так от Стьопі дуже допомогла молодь”.

За словами Павла Зіброва, Степан Гіга ніколи не грав за негласними правилами шоу-бізнесу. Він не шукав “чорних ходів” і не намагався потрапити на телебачення будь-якою ціною. Якщо не запрошували на зйомки – сприймав це спокійно: “Ми казали: “Стьопо, а чого ти не приїжджаєш до Києва?” А він відповідав: “А хто мене запрошує?” Тоді ж тут бал правили “Русское радіо” та їм подібні. Телеканал “Інтер”, та й ТРК “Україна” не брали в свої програми. Можливо, туди й можна було потрапити за гроші. Але який народний артист платитиме, щоб його показали по телевізору? Тож у цю тусовку він не входив: не любив тих редакторів, не ходив до них із хабарями й відверто ігнорував такі правила гри. Казав просто: “Пішли в баню”.

“Він пробивався завжди тільки своєю творчістю – ніколи нікому не платив і ні перед ким не прогинався. Був гордим, – додав Павло Зібров. – А таких не надто люблять. Він один із небагатьох – поряд з Оксаною Білозір та Марією Бурмакою, – хто принципово ніколи не співав російською. Це була чітка позиція, і за неї його теж не любили, адже центральні телеканали, самі знаєте, в який бік тоді дивилися. Не співаєш російською – значить, не наш. Сиди собі тихенько, не висовуйся. Ну от так тоді було – де правду діти. Прямо в лоб цього не казали – але з хитрою такою усмішкою постійно тягнули в потрібний їм бік”.