Ці кадри облетіли всю країну: жінка понад два роки була у полоні РФ і нарешті побачила сина (відео)

“Я мала вижити, щоб знову обійняти свою дитину”. Так про свої випробування в російському полоні говорить сержантка. Наталії довелося пройти крізь пекло, але нині жінка в Україні. Тепер вона відкрито розповідає, що з нею робили російські окупанти і пригадує, що довелося пережити у Маріуполі їй та її сину.

Будьте першими в курсі головного

Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.

Перші обійми за два роки! 

Ці кадри облетіли всю країну! Українка зустрілася з власним сином, якого не бачила понад два роки! Наталія проходила службу за контрактом з 2017 року, працювала кухарем, пізніше керувала їдальнею.

Що довелося пережити жінці?

Під час оборони “Азовсталі” вона готувала їжу для захисників під постійними бомбардуваннями. Наталія з колегами продовжували працювати, навіть після того, як була зруйнована частина меткомбінату, де розташовувалась польова кухня – тоді кухарі підрозділу готували на маленьких пічках. У той час син Наталії – Дмитрик – опинився на окупованій території. Після команди про евакуацію жінок з меткомбінату, жінка направилась до дитини. Їй довелося самотужки проїжджати ворожі блокпости, жінка потрапила під обстріли, але таки добралась до сина. На додачу – дитина сильно захворіла, у Дмитрика було важке запалення легень. Наталія намагалася вилікувати сина, попри відсутність необхідних препаратів. Водночас родині довелося переховуватись від окупантів, адже усі ми прекрасно знаємо, що росіяни роблять з військовими. Але згодом Наталію все одно знайшли російські окупанти.

“Якось уранці до нашого помешкання вдерлися російські військові. Одягнули мішок на голову, скрутили руки та відвезли до Донецького СІЗО. І знов хвилювання за дитину, знову невідомість про його долю”, – згадує Наталлія.

Повернення додому

Наталію хотіли засудити в росії, але її вдалося повернутися під час обміну 52-го обміну 31 травня. Після звільнення з полону Наталія нарешті змогла обійняти сина.

“Це був важкий шлях до сина тривалістю у 27 місяців полону”, – каже жінка.

Напередодні у сина був день народження! 

Увесь цей час Дмитрик фільмував на телефон свої здобутки, цікаві події для того, щоб показати мамі після її повернення, щоби бодай так надолужити втрачені роки, а якраз напередодні обміну 24 травня у хлопчика був День народження. Повернення мами стало найбільшим подарунком для цієї дитини. Це відео без сліз дивитися неможливо.