Серед радянських громадян було заведено вважати, що Радянський Союз і Німеччина завжди були непримиренними ворогами, особливо під час Другої світової війни. Однак історики доводять, що до початку війни дві країни мали спільні інтереси, які не раз приводили до співпраці, передають Патріоти України
Щобільше, співпраця між Радянським Союзом і Німеччиною тривала і в 1920-х роках, навіть після приходу до влади нацистів. В Українському інституті національної пам’яті нагадали, як змінювались відносини між цими двома державами і чи завжди між ними була антагоністична позиція.
Міжвоєнний період: спільні інтереси
Після Першої світової війни обидві країни — СРСР і Німеччина — були незадоволені умовами Версальського миру. Німеччина прагнула відновити свій військовий потенціал, а Радянський Союз шукав можливості для зміни міжнародного порядку, який обмежував його економічний і політичний розвиток. У 1922 році ці дві держави підписали Рапалльський договір (1920), що стало початком їхнього військово-економічного співробітництва.У період з 1922 до 1933 року, коли Німеччина ще не була нацистською, Радянський Союз активно допомагав їй відновлювати військову силу. У той час Німеччина відновлювала армію, а радянські органи влади забезпечували військові навчання і тренування. Це включало таємні авіашколи та центри для підготовки танкістів і хіміків. Відвідування радянських навчальних центрів стало звичним для майбутніх командирів нацистської армії.
Тісна співпраця під час економічної кризи
В період з 1926 по 1931 рік Німеччина стала одним із найбільших торгових партнерів Радянського Союзу, і це ще більше зміцнило їхні зв’язки. На той час Москва і Берлін були політично й економічно зацікавлені в зміні існуючого міжнародного порядку, який здавалося їм несправедливим.Розрив співпраці: підйом нацизму
Однак після приходу до влади Адольфа Гітлера в 1933 році ситуація змінилася. Ідеологічні розбіжності між СРСР і Німеччиною стали більш вираженими, і між країнами виникло відкрите протистояння. Нацисти відкрито заявляли про свою ворожість до комунізму, і це призвело до зростання антагонізму між двома державами.
Однак спільні інтереси залишалися. Попри ідеологічний конфлікт, обидві держави зберігали спільний інтерес — ліквідацію Версальської системи, що обмежувала їхні можливості. У травні 1933 року, попри погіршення відносин, маршал Тухачевський заявив німецьким військовим, що СРСР і Німеччина можуть бути потужною силою на міжнародній арені, якщо вони будуть діяти разом.Цікаво, що влітку 1933 року німецький генштаб організував військові навчання, що включали спільний напад на Польщу разом з Червоною армією. Це свідчить про те, що обидві держави мали конкретні плани для співпраці, попри відкриту ідеологічну ворожнечу.
Зміна курсу Сталіна
До 1939 року ситуація змінилася: Сталін, прагнучи уникнути війни з Німеччиною, почав активно працювати над створенням антигітлерівської коаліції. Однак його умови для вступу до союзу з Францією та Великою Британією були неприйнятними для західних держав. Це призвело до того, що Сталін обрав інший шлях.
Таємні перемовини з Німеччиною
Одразу після окупації Гітлером Чехословаччини в квітні 1939 року розпочались таємні переговори між Німеччиною та СРСР. У результаті цих перемовин було підписано пакт Молотова — Ріббентропа, який фактично означав поділ Польщі між двома державами. Це було ще одне підтвердження того, що між СРСР і Німеччиною існувала не лише ворожнеча, а й інтереси, що дозволяли обом сторонам співпрацювати.
Вас може зацікавити:Молодий прокурор оформив собі інвалідність і через кілька місяців звернувся за спецпенсією: йому платитимуть десятки тисяч щомісяця пожиттєво
СРСР і Німеччина: союзники чи вороги?Не можна однозначно стверджувати, що СРСР і Німеччина були завжди ворогами. Хоча пізніше, під час Другої світової війни, ці країни стали противниками, їхні стосунки до цього часу включали як співпрацю, так і гостре ідеологічне протистояння. В період між 1922 і 1939 роками їхні відносини змінювались залежно від політичних і стратегічних інтересів.
Міф про непримиренність: історична правда
Цей міф про постійну ворожнечу між СРСР та Німеччиною не відповідає дійсності. Власне, співпраця між двома державами була невіднятною частиною їхньої взаємодії в період між двома світовими війнами. Ідеологічні розбіжності не завжди були на першому плані, коли йшлося про зміцнення своїх позицій на міжнародній арені.
Історики, як Володимир В’ятрович і Олександр Зінченко, наголошують на важливості розвінчання міфів, що стосуються Другої світової війни. Історія взаємин між СРСР і Німеччиною є лише одним із прикладів того, як маніпуляції з історичними фактами можуть змінити наше розуміння великих подій минулого.
Отже, СРСР і Німеччина були не лише ворогами, як це часто подається в історичних викладів, але й часом співпрацювали, коли це відповідало їхнім інтересам. Цей період, коли дві країни ставали партнерами, є важливою частиною розуміння передісторії Другої світової війни та міжнародних відносин того часу.
