Ім’я Станіслава Лучанова, відомого за позивним “Орел”, останніми днями не сходить зі шпальт видань та стрічок соцмереж. Командир 155-ї окремої механізованої бригади опинився в епіцентрі скандалу, пов’язаного із трагічною історією братів Мосейчуків. Але хто ця людина насправді? Що стоїть за мундиром високопосадовця, якого слідство вважають організатором жорстоких вбивств?
До недавнього часу про минуле Лучанова було відомо вкрай мало. Журналісти NGL.media спробували відновити хронологію його життя: від простого хлопця з села до людини, чиє ім’я тепер лунає у контексті найгучніших кримінальних справ воєнного часу.
Фермер, волонтер і людина з таємницями
Станіслав Лучанов народився у 1980 році в маленькому селі Андріївка на межі Дніпропетровської та Запорізької областей. Ранні роки майбутнього комбрига охоплені туманом невідомості. Відомо лише, що у 2003 році він закінчив Харківський військовий університет та служив у 93-й окремій механізованій бригаді. Проте військова кар’єра тоді не склалася: він досить швидко звільнився і зустріч повномасштабного вторгнення у 2014 році як цивільна особа.
До початку великої війни Лучанов жив тихим життям у селі Орлівщина на Дніпропетровщині. Сусіди пам’ятають його як господаря: він вирощував капусту, орав городи, возив авто з Європи та навіть відкрив ФОП на торгівлю запчастинами. У нього була сім’я, діти та звичайні сільські турботи. Але разом із тим, за спогадами односельців, у нього почали накопичуватися борги, які він ретельно приховував від рідних.
Після анексії Криму та початку АТО Лучанов різко змінив вектор діяльності. Він став активним волонтером, допомагаючи своїй колишній 93-й бригаді. У грудні 2014 року він навіть виступав на пресконференції, розповідаючи про гуманітарні поставки. Його підтримку підтверджували й самі бійці. Однак ця активність мала і зворотний бік.
Конфлікт із правоохоронцями та різка зміна долі
У лютому 2016 року Лучанов гучно заявив про інцидент на блокпосту, де його нібито побили та пограбували співробітники СБУ. Тоді він називав правоохоронців “перевертнями в погонах” і закликав покарати їх. Після цього епізоду його волонтерська активність пішла на спад. До 2022 року він вів замкнене життя, поки війна знову не змінила всі правила гри.
З початком повномасштабного вторгнення Лучанов повернувся у стрій. Але те, що сталося далі, шокувало навіть досвідчених слідчих. Під час обшуків у помешканні, пов’язаному із командиром, були виявлені речі, які викликали холодок у спині у правоохоронців. Деталі знахідок досі залишаються одним із найобговорюваніших аспектів справи.
Наразі триває слідство, а суспільство намагається осмислити, як людина, яка починала шлях із допомоги армії, могла опинитися у центрі звинувачень у найтяжчих злочинах. Історія Станіслава Лучанова — це нагадування про те, що війна часто знімає маски, оголюючи найтемніші куточки людської душі.
А що ви думаєте про цю резонансну справу? Чи вважаєте ви, що команда повинна відповідати за дії свого керівника? Пишіть свою думку в коментарях та обов’язково поділіться статтею з друзями!
