СЗЧ стало для багатьох українських військових вимушеним кроком, проте історія Володимира Валька з Тернопільщини доводить, що навіть після такого рішення шлях до повернення у стрій залишається відкритим. Станом на 17 травня 2026 року питання самовільного залишення частини залишається однією з найбільш обговорюваних та болючих тем у лавах Сил оборони. Чоловік, який пройшов пекло фронтових доріг, відверто розповів, чому наважився на такий крок і як склалася його доля після того, як він опинився поза законом.
📌 Коротко про головне:
- Військовий пішов у СЗЧ через відмову у проведенні необхідної операції на наднирнику.
- Під час перебування у СЗЧ чоловік працював зварювальником і не переховувався від правоохоронців.
- Повернення до лав ЗСУ допомогло бійцю пройти бюрократичні кола та нарешті зробити операцію.
Чому СЗЧ стало вимушеним вибором для захисника
Володимир Валько, який у серпні 2022 року повернувся з-за кордону, щоб стати на захист Батьківщини, не був професійним військовим. Отримавши повістку, він сумлінно виконував обов’язки водія МТ-ЛБ у 10-й гірсько-штурмовій бригаді. Евакуація поранених, вивезення загиблих та робота під обстрілами — це була його щоденна реальність. Проте, за словами бійця, саме стан здоров’я змусив його піти на СЗЧ. Діагностована пухлина наднирника потребувала негайного хірургічного втручання, проте у наданні відпустки для лікування було відмовлено.
Читайте також: Масштабна атака ворога: що насправді відбувається прямо зараз і чи є влучання?
«Я був у відпустці, щоб зробити операцію — відмова. Два з половиною місяці був у СЗЧ. Не ховався, всюди їздив, влаштувався в Тернополі на роботу, на будівництво зварювальником. Ніхто не зупиняв, я навіть не знав, що я в розшуку», — згадує Володимир в інтерв’ю “Суспільному”. Це свідчить про те, що багато випадків СЗЧ виникають не через брак патріотизму, а через бюрократичні перепони та ігнорування потреб особового складу.
Повернення до строю: роль командирів
Ситуація змінилася, коли до Володимира особисто звернувся Степан Барна, командир роти БпЛА. Запропонувавши службу у своєму підрозділі, він фактично допоміг бійцю легалізуватися та повернутися до виконання завдань. Проте, як зазначає сам Валько, найважливішим наслідком повернення стала можливість нарешті отримати медичну допомогу, адже без відповідних документів цивільні лікарні відмовляли йому в операції. Це підкреслює, що СЗЧ часто є наслідком відсутності гнучкості у системі.
Детальніше про правові аспекти повернення до частини можна дізнатися за посиланням: Самовільне залишення частини (СЗЧ).
Системні проблеми та шляхи вирішення
Експерти та військові, зокрема заступник командира полку KRAKEN Костянтин Немічев, наголошують, що нинішня система переведення бійців потребує радикальних змін. Багато військових обирають СЗЧ як єдиний спосіб змінити підрозділ або отримати необхідне лікування. Пропозиція дозволити ротацію між бригадами раз на рік могла б суттєво знизити рівень СЗЧ в армії та підвищити ефективність підрозділів.
На сьогоднішній день історія Володимира Валька є яскравим прикладом того, що СЗЧ — це не завжди вирок. Іноді це крик про допомогу, який система має почути, щоб зберегти найцінніший ресурс — людей, які готові захищати країну, але потребують людяного ставлення та дотримання своїх базових прав.
