Азійські покупці вимушено переглядають коло своїх постачальників зернових культур.
Останніми тижнями Україна та Росія значно посилили удари по портах та інфраструктурі одна одної. Це відбувається у критичний момент для аграрного сектору, коли розпочинається активне надходження свіжого врожаю та зростає потреба у його морських перевезеннях.
Чому імпортери відмовляються від чорноморського зерна
Український експорт збіжжя за першу половину серпня впав на 75% у порівнянні з минулим роком. Одночасно з цим російські відвантаження цього місяця, за оцінками учасників ринку, можуть скласти менше половини середнього обсягу за останні п’ять років.
Чорноморський регіон залишається одним із головних постачальників пшениці та соняшникової олії для світової економіки. Оскільки Україна та Росія спільно забезпечують понад чверть глобального експорту пшениці, будь-які перебої в логістиці негайно відображаються на діях імпортерів.
Зокрема, Індонезія, яка є другим за обсягами імпортером пшениці у світі, нещодавно закупила партії австралійського зерна на вересень та жовтень. Інші країни Південно-Східної Азії також купують продукцію з Австралії, а покупці з Бангладеш розглядають пропозиції з Румунії. За інформацією трейдерів, запити щодо постачання надходять навіть до компаній із Північної Америки.
Зазвичай саме чорноморська пшениця є найдешевшою в цю пору року та відіграє ключову роль на світовому ринку. Однак через труднощі з експортом ф’ючерси на пшеницю в Чикаго з кінця червня зросли в ціні приблизно на 15%.
Вплив на логістику та зростання цін
Аналітики BMI зазначають, що криза припала на один із найвідповідальніших етапів транспортування зерна, тому її наслідки можуть стати особливо відчутними для міжнародного ринку.
Труднощі виникли не лише з наявністю товару, а й з його перевезенням. Трейдерам, які вже законтрактували українське або російське зерно для покупців з Азії, дедалі складніше знайти власників суден, готових заходити до зони бойових дій.
Деякі компанії намагаються замінити українську та російську продукцію аналогами з Румунії та Болгарії. Водночас окремі контракти доводиться розривати через дію форс-мажорних обставин.
Ситуацію погіршили атаки на портові потужності. Нещодавно після влучання безпілотників зупинили роботу три великі російські термінали в порту Новоросійська. Україна, своєю чергою, повідомила, що у серпні до портів Великої Одеси не зайшло жодне судно.
Вартість фрахту для доставки серпневих вантажів з України до Індонезії вже зросла приблизно до 90 доларів за тонну порівняно з 70 доларами кілька тижнів тому. Навіть за вищими ставками знайти вільні судна вкрай важко.
Проблеми торкнулися і ринку соняшникової олії. Індія через затримки відвантажень із Чорного моря почала активніше купувати пальмову, соєву та ріпакову олію. Деякі постачальники соняшникової олії вже анулюють раніше заплановані рейси, через що індійські імпортери змушені шукати товар у країнах Балтії та Аргентині.
Читати більше: Лавров виключив замороження війни в Україні та пригрозив посиленням атак
Попри це, запаси збіжжя дають деяким країнам змогу певний час перечекати кризовий період. Україна також працює над розширенням альтернативних шляхів експорту, зокрема залізничним сполученням.
Проте повністю компенсувати морські перевезення такими маршрутами буде складно. За оцінкою українського міністра аграрної політики Тараса Висоцького, якщо порти залишатимуться заблокованими, близько 30 мільйонів тонн українського аграрного експорту можуть не потрапити до світових споживачів.
Таким чином, затяжна блокада Чорного моря створює ризик подальшого здорожчання продовольства. Аналітики S&P Global Energy вважають, що ринок може недооцінювати вплив перебоїв в експортній інфраструктурі України та Росії на доступність пшениці у світі.
А що ви думаєте про це? Пишіть свою думку в коментарях та поділіться статтею з друзями!
Що ви думаєте про цю новину?
Обговорити у Facebook
