Як звичайне чергування перетворилося на криваву бійню, що везли зловмисники у ящику і що відомо про нападників, крім того, що вони – військові. Про жахливі подробиці інциденту, який шокував усю країну, йдеться в ексклюзиві Вікторії Гнатюк TSN.ua.
Звичайне чергування перетворилося на криваву бійню
Трагедія сталася в ніч проти 20 квітня. Максиму Зарецькому тепер назавжди 20, він назавжди у строю. Це було звичайне чергування й не менш звичайна зупинка автомобіля, тим паче, коли на дворі комендантська година. Єдине — позашляховик, пофарбований в оливковий колір, і є проблеми з фарами. У салоні — двоє чоловіків у камуфляжі. Й спершу все розпочинається мирно, один із чоловіків на вимогу поліцейського показати документи починає віджартовуватися. З документами на авто виявилося складніше.
Таємний ящик
Після цього поліцейський просить відкрити багажник та показати, що там, і от його увагу привертає той самий дерев’яний ящик, покритий маскувальними сітками.
Фатальні постріли
Коли ж патрульний попросив відкрити ящик, чоловіки спершу розігрують комедію, що не можуть його відкрити, а згодом той, що у чорному, нападає та починає бити копа — далі картинка розмита, лише чути постріли.
До останнього захищав напарника, нападали — військові
Кілька пострілів робить Максим Зарецький, він до останнього намагався захистити напарника. Коли нападники тікають, поранений поліцейський, теж Максим, зміг підвестися й викликати підмогу. Ця історія вмить облітає всю країну, адже нападники розстріляли 20-річного копа. На пошуки вбивць піднімають поліцейських двох регіонів — Вінниччини та Одещини.
По гарячих слідах правоохоронці вирахували, хто ці двоє, завдяки камерам на заправках. Тим часом Мережею вже ширилися чутки, що нападники — військові. Інформацію спершу спростовували, згодом таки у Сухопутних військах її підтвердили. Там повідомили, що рік тому підозрювані були у складі 28-ї окремої механізованої бригади, а зараз проходять службу у військовій частині.
Особи ймовірних вбивць встановлено
Згодом спливають нові деталі. Нападники — 52-річний Валерій Васілаке та 26-річний Віталій — батько й син, а напередодні 19 квітня ці двоє близько 18:00 втекли з військової частини на Одещині, звідки ймовірно вкрали вибухівку й зброю. Зараз їх підозрюють у вбивстві поліцейського 20 квітня — вже 21 квітня вони опинилися у кайданках.
Правоохоронці розшукали їх та затримали у селі Липецьке Подільського району Одеської області — ті збиралися втікати за кордон. Хоча самі — уродженці села Чорномін Тульчинського району Вінницької області.
Судитимуть відразу за трьома статтями
Авто нападників теж знайшли — там усе в крові. Перед загибеллю Максим Зарецький встиг поранити 52-річного Валерія Васілаке. Обом нападникам вже оголосили підозри, розслідування ж проводиться відразу за кількома статтями — за ст. 348 Кримінального кодексу України (вбивство або замах на вбивство працівника правоохоронного органу у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків) та за ч.1 ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами). А ще може додатися і третя — за дезертирство.
Батько та син мають зв’язки з Росією?
Крім того, зараз СБУ перевіряє їхню причетність до діяльності диверсійно-розвідувальних груп. Засудити цих двох можуть до довічного позбавлення волі. Спершу припускали, що застрелив правоохоронця молодший з нападників, втім у повідомленні місцевих видань йдеться, що спочатку Віталій Васілаке (син) вдарив кулаком співробітника поліції Максима Шарапанського, після чого Валерій Васілаке (батько) з пістолета ТТ відкрив вогонь по співробітнику поліції, внаслідок чого і вбив поліцейського Максима Зарецького.
Українці висловлюють свої версії, чому так сталося. Зокрема військовослужбовець Євген Карась у своєму телеграм-каналі припустив, що життя поліцейського батько й син забрали, бо на кону були гроші.
Шокувальні деталі про батька та сина
А згодом спливли нові деталі, які шокують. Наголошуємо, що офіційно ця інформація наразі не підтверджена, але в Мережі поширюються чутки про минуле Валерія та Віталія Васілаке. Подейкують, що вони були ярими прихильниками Московської церкви, що багато пояснює. Їхнє фото поруч із батюшкою оприлюднив Євген Карась.
Остання зустріч з батьком
Хай там як, шанувальники вони московських попів, дезертири, чи просто захотіли легких грошей, вони — підозрювані у вбивстві 20-річного поліцейського, зовсім молодого хлопця.
Колеги розповіли, що Максим від 2021 року навчався у Національній академії внутрішніх справ. Півтора року служив у секторі реагування патрульної поліції №1 у Бершаді Гайсинського райуправління. Хлопець був єдиним сином у батьків. Тато пригадує ту страшну ніч, каже, раптово прокинувся приблизно у той час, коли розпочалася стрілянина. А за кілька годин до нічної зміни встиг побачитися із сином.
Рідні кажуть, що хлопець віддавався службі й мріяв про кар’єру спецпризначенця.
Не встигла побачитися із сином матір — вона була на заробітках за кордоном. 22 квітня із Максимом попрощалися у рідному селі. У Бершадській громаді оголосили жалобу.
Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко підтвердив, що підозрювані дійсно перевозили боєприпаси та гранати.
Життю іншого пораненого поліцейського нині нічого не загрожує.
Розстріли поліцейських не вперше
Але це далеко не перший трагічний випадок, коли співробітників Нацполіції нахабно розстрілюють під час виконання службових обов’язків.
2 березня 2014 року, близько другої години ночі на КПП на Броварському проспекті невідомі застрелили трьох інспекторів ДАІ.
За кілька десятків метрів до КПП зупинився Daewoo Lanos сірого кольору, з нього вийшли троє чоловіків, підійшли до посту ДАІ та практично впритул розстріляли з автоматичної зброї двох інспекторів ДАІ, які перебували у службовому автомобілі та одного інспектора, який стояв біля будівлі КПП. Усе це відбулося в післяреволюційні часи. Крапку в цій історії тоді так і не поставили.
Історія із розстрілом поліцейських повторилася ще не раз. Вже коли міліцію розформували й прийшла поліція, сталося резонансне вбивство поліцейських у Дніпрі. Це був перший випадок загибелі патрульних поліцейських під час виконання службових обов’язків в історії України.
Вранці 25 вересня 2016 року близько 10:00 поблизу Дніпровського автовокзалу екіпаж патрульної поліції в складі співробітників поліції Артема Кутушева й Ольги Макаренко затримав автомобіль марки Citroen, який проїхав на заборонний сигнал світлофора.
Під час затримання на поліцейських не було бронежилетів, свою нагрудну камеру увімкнув лише Кутушев. Затриманий Олександр Пугачов почав сперечатися з поліцейськими і вимагав відпустити його. Після відмови затриманий зробив кілька пострілів у поліцейських, убивши Кутушева і важко поранивши Ольгу Макаренко. Кутушев встиг зробити постріл, поранивши Пугачова в живіт. Зловмисник заволодів табельною зброєю копа і спробував сховатися у своєму автомобілі. Однак його автомобіль було заблоковано маршрутним мікроавтобусом Валерія Тімоніна, який став свідком події. Пугачов зробив кілька пострілів по мікроавтобусу і, погрожуючи зброєю, змусив Тімоніна звільнити йому дорогу. Потім Пугачов поїхав з місця злочину. Патрульну Ольгу Макаренко доправили до міської лікарні № 19, але лікарям не вдалося врятувати дівчину — вона померла того ж дня в лікарні під час операції. У цій справі знову також фігурував військовий.
Олександр Андрійович Пугачов — уродженець міста Мічурінська Тамбовської області, раніше судимий. Проживав у Чистяковому на Донеччині, останній рік перед трагедією — у Дніпрі. Він — учасник АТО, колишній боєць роти спецпризначення “Торнадо”.
На момент події 25 вересня 2016 року Пугачов понад рік перебував у розшуку за підозрою в скоєнні тяжких злочинів під час служби в складі роти “Торнадо”.
Знову історія повторилася не так давно. 2023 року 29 вересня до одного з блокпостів на виїзді з Харкова під’їхали 4 позашляховики, з них вийшли чоловіки у військовій формі, погрожували вогнепальною зброєю всьому зведеному загону, до складу якого входять поліцейські, прикордонники, нацгвардійці, представник військової служби правопорядку. Вони вимагали припинити перевірки та огляди їхніх транспортних засобів під час проїзду через блокпости. Після короткої суперечки вони поїхали з місця інциденту. Цього разу, на щастя, минулося без убитих. А могло знову закінчитися зовсім по-іншому.
Про лозунги “всіх поліцейських на війну”
Вслухайтеся — це дуже влучні слова, неважливо, хто ти та в якому одязі. Тож перш ніж вигукувати лозунги “всіх ментів на війну”, подумайте, а хто захищатиме вас тут. Ми не згрібаємо під одну когорту всіх військових, в жодному разі, але скільки тих, що можуть замаскуватися в однострій, аби заховати під ним своє справжнє обличчя, або ж навіть без військової форми накинутися як на поліцейських, так і на простих громадян? Думайте тепер, аби потім знову не плакати. Служба безпечною не буває ніколи й ніде, й ніколи не знаєш, з ким зіткнешся за рогом навіть у більш мирному місці. Пам’ятайте, що в країні — війна, ворог може атакувати не лише на фронті, але і в тилу.
Що ви думаєте про цю новину?
Обговорити у Facebook
