На думку експерта Ігоря Семиволоса, після провалу переговорів в Ісламабаді у Трампа немає «хороших» варіантів щодо Ірану.
Переговори між Іраном та США в пакистанському Ісламабаді зайшли у глухий кут.
Один із найавторитетніших в Україні спеціалістів із питань Близького Сходу, директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос аналізує причини фіаско та розглядає ризиковані сценарії, перед якими опинилася адміністрація США.
Чому провалилися переговори
Головною причиною невдачі експерт називає різний погляд сторін на власні позиції. Вашингтон виходив із припущення, що тижні військового та економічного тиску змусять Іран піти на поступки. Натомість Тегеран вважає себе стороною, яка вистояла. Іран витримав удари, зберіг ядерну програму, утримав контроль над Ормузькою протокою і продемонстрував здатність відповідати на кількох аренах одночасно.
Три точки незгоди
Перший пункт, ядерна програма, є найскладнішим.
Семиволос нагадує, що США вимагали повного припинення збагачення урану і вилучення або знищення накопичених запасів. Іран категорично відмовився.
«Це для Тегерана питання суверенітету, а не переговорний інструмент. Достеменно невідомо, в якому стані перебуває іранська ядерна програма, але принаймні на зараз вона залишається головним козирем Іран», — зазначив експерт.
Другий — Ормузька протока.
США наполягали на повному і безумовному відкритті протоки для комерційного судноплавства. Іран погодився лише на координований прохід, маючи свій контроль і право стягувати збори.
«Це не поступка, а легітимізація нової реальності: Іран вже контролює протоку і хоче, щоб це було визнано офіційно, а не скасовано», — зауважує аналітик.
Третій — балістичні ракети.
США включили вимогу щодо обмеження ракетної програми. Іран відмовляється її обговорювати. На думку Семиволоса, це єдиний реальний засіб стримування для Ірану після того, як його ядерні об’єкти зазнали часткових ударів.
«По суті, всі три точки незгоди є для Ірану не переговорними позиціями, а червоними лініями. Це принципово відрізняє поточну ситуацію від попередніх раундів — включно з Женевою, — де простір для маневру існував хоча б формально», — каже експерт.
Сценарії для Білого дому
Зараз адміністрація США стоїть перед важким вибором:
- Продовження переговорів: Без зміни підходів вони приречені на повторний провал, вважає експерт
- Відступ без угоди: Це підірве авторитет США як глобального регулятора.
- Військова ескалація
Екскалація — найризикованіший шлях, наголошує аналітик. Іран здатний «горизонтально» розширити конфлікт, атакуючи Ізраїль, інтереси США та залучаючи хуситів для блокади Баб-ель-Мандебської протоки, через яку проходить ще 10% світового нафтового транзиту.
Пастка «венесуельського сценарію»
Обговорювана Дональдом Трампом ідея морської блокади (за аналогією з Венесуелою) експерт називає малореальною. Іран має потужну берегову інфраструктуру, а будь-яка спроба перекрити нафтовий експорт призведе до ударів по нафтових об’єктах Саудівської Аравії та ОАЕ.
Ціни на нафту в такому разі можуть миттєво злетіти вище $110 за барель, спровокувавши світову енергетичну кризу.
Семиволос називає і четвертий варіант: США приймають нову стратегічну реальність і шукають угоду, яка легітимізує частину іранських досягнень в обмін на обмежені, але верифіковані поступки.
Політичний глухий кут для Венса
Ситуація стала викликом і для віцепрезидента Джей Ді Венса. Назвавши американську пропозицію «фінальною», він фактично спалив мости для маневру.
«Єдиний варіант, де він виграє — якщо Іран несподівано прийме американські умови. Але з огляду на те, що іранська сторона вже заявила про відсутність планів на новий раунд — це малоймовірно», — зазначає Ігор Семиволос.
Реклама
