Він мав усе життя попереду. Мрії, плани, кар’єра, яка тільки набирала обертів. Але один ранок 10 липня перекреслив усе чорним по білому. Російський терор знову не розбирає, хто перед ним — військовий у окопі чи молодий офіцер, який просто виконував свій обов’язок на вулицях рідного міста.
На Запоріжжі під час чергової ворожої атаки загинув 22-річний лейтенант поліції Дмитро Беліменко. Його смерть — це не просто рядок у зведенні. Це вирвана сторінка з життя хлопця, який свідомо обрав служити людям у найгарячішій точці країни.
Мить, що розділила життя на «до» і «після»
Трагедія сталася вчора, коли окупанти завдали удару керованою авіаційною бомбою (КАБ) по цивільній інфраструктурі обласного центру. Дмитро перебував на службі. Він не ховався, не тікав — він був там, де мав бути: захищав правопорядок і безпеку громадян.
Вибух стався поруч. Хвиля, уламки, вогонь… Отримані поранення виявилися несумісними з життям. У поліції Запорізької області розповідають про це з болем: «Ворожа КАБ в одну мить обірвала великі плани на майбутнє, успішну кар’єру та ціле життя, яке тільки-но починалося».
Хто такий Дмитро: від курсанта до елітного розслідувача
Дмитру було всього 22. Але за його плечима вже був серйозний шлях. У лавах Нацполіції він з вересня 2020 року. А з січня 2026 року (за даними пресслужби) ніс службу в регіональному підрозділі Департаменту стратегічних розслідувань (ДСР).
Колеги та керівництво згадують його як людину залізної дисципліни та неймовірної відданості справі. Відповідальний, мужній, свій хлопець. Він міг би обрати безпечніше місце, міг би чекати кінця війни десь у тилу. Але обрав фронт. Обрав Запоріжжя. Обрав ризик кожного дня.
«Він свідомо обрав шлях захисту правопорядку та безпеки громадян у прифронтовому регіоні», — наголошують колеги загиблого.
Ціна «мирного» неба: що ще відомо про атаку
Цей удар 10 липня не став єдиним. Росіяни били по центральній частині Запоріжжя. Наслідки жахливі: зруйновані житлові та нежитлові будівлі. Серед постраждалих — і діти. Так, сьогодні стало відомо, що через атаку іншого російського безпілотника поранення отримала 9-річна дівчинка.
Війна не робить вихідних. Вона не чекає, поки ти виростеш, одружишся чи піднімешся по кар’єрних сходах. Вона просто забирає. Але пам’ять про таких героїв, як Дмитро Беліменко, має залишитися назавжди. Бо вони віддали найдорожче — своє життя — за наше спокійне сьогодні.
Вічна пам’ять Герою! Щиро співчуваємо рідним та близьким. Будь ласка, поділіться цією публікацією, щоб світ знав імена наших захисників, та залиште слова підтримки в коментарях.
