Це сталося. Політичний землетрус, про який шепотілися в коридорах влади останні тижні, нарешті набув офіційного статусу. У вівторок, 14 липня, Верховна Рада проголосувала за відставку Юлії Свириденко з посади прем’єр-міністерки. 258 голосів «за» — і вся вертикаль виконавчої влади миттєво перейшла в режим «виконувачів обов’язків».
Але чи справді це кінець історії, чи лише гучна увертюра до нового акту? Хто сяде в крісло голови уряду і чому саме зараз? Давайте розберемося без політичної мішури, по фактах.
«Нафтогаз» замість Банкової: чому Корецький?
Ім’я наступного очільника уряду, здається, вже ні для кого не є таємницею. Сергій Корецький, нинішній голова правління НАК «Нафтогаз України», виглядає головним фаворитом. І це не просто чутки. Пам’ятаєте, як він супроводжував Володимира Зеленського на саміті НАТО в Анкарі? Тоді багато хто списав це на технічну потребу, але сьогодні це виглядає як ретельно підготовлений «оглядовий тур».
Зеленський чітко дав зрозуміти: Україні потрібна нова політична стратегія. Президент заявив, що за ключові зовнішньополітичні напрямки (США, ЄС, Близький Схід, Китай) мають відповідати конкретні професіонали з колосальним досвідом. Корецький, якого називають технократом без політичних амбіцій, ідеально вписується в цю схему. Його завдання №1 вже відоме — підготувати енергосистему та країну до зими, яка обіцяє бути ще складнішою за попередню, особливо на тлі дефіциту ракет для ППО.
Цікаво, що процедура звільнення була блискавичною. Свириденко навіть не презентувала звіт про діяльність уряду, що є нетиповим для таких процесів. Вона лише зазначила, що розмова з Президентом була відвертою: «Є напрямки, які потребують посилення». М’яко кажучи.
Шмигаль повертається? Хто ще під прицілом
Поки політики ламають списи, інтернет вибухнув мемами. Найпопулярніший жарт цих днів — згенерована ШІ світлина, де всі міністри в уряді — це Денис Шмигаль. І в цьому є гірка іронія. Саме Шмигаль, як перший віцепрем’єр, автоматично стає т.в.о. голови уряду. Коло замкнулося: людина, яка пройшла через крісла міністра оборони, віцепрем’єра та прем’єра, знову опинилася в епіцентрі влади, хоча й тимчасово.
Але хвиля звільнень може не обмежитися лише прем’єркою. Інсайдери шепочуть про можливі зміни в Міністерстві освіти (Оксен Лісовий), Міністерстві у справах ветеранів (Наталія Калмикова) та серед віцепрем’єрів. Особливу напругу створює ситуація навколо Олексія Кулеби, на майно якого вже наклав арешт Вищий антикорупційний суд.
Найгарячішою точкою залишається Міністерство оборони. Чутки про відставку Михайла Федорова викликали шквал обурення в соцмережах та серед депутатів. Навіть авторитетний The Economist писав про внутрішні конфлікти, але, схоже, «Слуга народу» не ризикне голосувати за звільнення популярного міністра. Версія про те, що Федоров може стати віцепрем’єром з інновацій, поки що залишається лише версією.
Що далі? Гра без правил
Попереду — формування нової коаліції або, як її називають, «монобільшості», якої де-факто вже не існує. Парламент має запропонувати кандидата Президенту. Але чи буде у нового уряду Корецького реальна політична відповідальність? Більшість нинішніх міністрів — безпартійні технорати, а не обранці народу. Це змінює саму суть парламентсько-президентської республіки.
Чи готові ми до нового формату влади, де технократи керують країною як великою корпорацією, а політичні рішення приймаються вузьким колом? Час покаже. А поки що Україна знову завмерла в очікуванні нових імен та нових викликів.
А як ви ставитеся до таких кадрових змін? Чи вірите, що технократ на чолі уряду зможе вирішити системні проблеми? Пишіть свою думку в коментарях та обов’язково поділіться статтею з друзями!
