Ця історія починалася як звичайна кримінальна хроніка: ніч, село, викрадення. Але коли поліція почала розмотувати клубок подій у Калинівці, виявилося, що жертвами стали не просто цивільні, а справжні воїни, які пліч-о-пліч зустрічали ворога у найтяжчі дні повномасштабного вторгнення. Чому доля героїв склалася так трагічно і хто насмілився підняти руку на захисників?
Під Броварами палили ворожі танки
Ім’я Максима Мосейчука вже ніколи не буде забуте в його родині та серед побратимів. За словами Василя Дмитрієнка, хрещеного батька Максима, цей хлопець був справжнім патріотом до мозку кісток. У перші дні війни, коли Київ тримався на волосині, Максим був там, де було найгарячіше.
Максим у перші дні був в обороні Києва. Він під Броварами палив російську техніку. Мосейчук (старший) ним пишався. Він два танки підбив,
Ці слова лунають як вирок тим, хто зараз намагається принизити їхню пам’ять. Максим не ховався. Він брав зброю і йшов захищати свій дім. Його старший брат також не залишався осторонь: служба в Національній гвардії, роль гранатометника та штурмовика — це не рядки в резюме, це ціна, яку вони заплатили за наше спокійне небо.
Сирітська доля та рокова помста
Найбільша трагедія цієї родини в тому, що війна забрала у них батька ще до цього жахливого злочину. Сергій Мосейчук, батько братів, загинув на фронті, захищаючи Україну. Хлопці росли без батька, але з величезним почуттям обов’язку перед країною. І ось, коли здавалося, що найгірше вже позаду, на них чекала інша небезпека — від своїх.
У ніч на 28 червня семеро озброєних людей увірвалися на подвір’я їхнього будинку в Білоцерківському районі. Братів вивезли в невідомому напрямку. Слідчі розглядають версію про помсту. Ймовірний мотив? Конфлікт, під час якого, за даними ЗМІ, могли образити дружину командира 155-ї окремої механізованої бригади Станіслава Лучанова.
Де командир і чому мовчить система?
11 липня стало відомо про підозру у незаконному утриманні та вбивстві цивільних. Серед фігурантів — екскомандир 155-ї бригади та інші військові. Їх відсторонили від служби. Але головне питання залишається відкритим: де сам командир, який, за інформацією слідства, самовільно залишив частину?
Суспільство вимагає відповідей. Люди, які пройшли пекло Броварів і втратили батька на війні, не мали померти від рук тих, хто мав би їх захищати. Це не просто кримінал, це перевірка на міцність всієї нашої системи правосуддя та військової дисципліни.
А що ви думаєте про це? Чи має бути покарання суворішим для військових, які скоюють злочини проти цивільних? Пишіть свою думку в коментарях та обов’язково поділіться статтею з друзями, щоб правда дійшла до кожного!
