Серпень в українській культурі завжди вважався особливим часом. Саме на цей період припадало святкування важливих релігійних дат, завершення активної фази збору врожаю, відкриття сезону сватання та символічний рубіж між літнім теплом і осінньою прохолодою. Чому ж ці давні звичаї залишаються актуальними донині, ексклюзивно пояснила етнологиня Анастасія Кривенко.
Релігійне та побутове значення свят
За словами фахівчині, хоча всі ці дати мають важливий церковний зміст, у народній традиції вони тісно переплетені з господарськими справами та прадавніми міфологічними віруваннями. Споконвіку такі свята вважалися межовими, адже вони окреслювали кінець літа та початок осені. Для аграріїв це був новий етап роботи: збирання врожаю та освячення плодів, а для молоді — час, коли офіційно дозволялося починати шлюбний сезон.
Важливо пам’ятати, що колись ці свята сприймалися як осінні, оскільки літо тривало менше, ніж ми звикли сьогодні. Люди орієнтувалися не лише на календарні позначки, а на власні спостереження за погодою, станом дозрівання плодів та фіналізацією польових робіт, — зазначає етнологиня.
Основну частину господарських справ прагнули завершити до свята Успіння Богородиці. Після цього періоду робочий графік ставав менш напруженим, тому молодь мала більше вільного часу для спілкування, залицянь, сватання та планування майбутніх весільних урочистостей.
Українське святкування весілля / фото з відкритих джерел
Літні обряди та прощання з теплом
Прощання з літом фактично розпочиналося ще після свята Іллі (20 липня), коли вже діяла заборона на купання у водоймах. Серпневі свята для наших предків не були паузою, це було справжнє входження в осінь. Недарма побутували приказки: «Прийшов Спас – пішло літо від нас» або ж «Прийшов Спас – готуй рукавиці про запас». Тобто свято Спаса вважали повноцінним осіннім початком, коли селяни готувалися до зимових холодів, — додає Анастасія.
Через це свята поєднали в собі релігійні відправи, господарські та любовні ритуали, а також використання оберегів. Пращури вірили, що в цей період можна висловити вдячність душам померлих за врожай, закласти програму власного добробуту на майбутнє та захиститися від усілякого лиха — хвороб, негоди чи нечистої сили.
Оскільки щира вдячність за врожай, турбота про плодючість землі та прагнення захистити власну оселю були близькими кожному українцю, такі звичаї легко передавалися з покоління в покоління. Саме це сприяло збереженню багатьох традицій до наших днів.
Українці збирають врожай / Фото роботи Миколи Пимоненка
Чому не можна було їсти перші яблука
Значне місце у серпневих традиціях посідали також заборони. Окрім табу на купання у водоймах, існувало ще одне серйозне правило. З’ясувалося, що заборонялося вживати в їжу яблука нового врожаю до святкування Яблучного Спаса (Преображення Господнього), яке припадає на 6 серпня (за старим стилем – 19 серпня). Особливо відповідально до цієї заборони ставилися жінки, які пережили втрату.
Однією з найпоширеніших заборон було не вживати фруктів (переважно яблук, а іноді й усіх інших плодів: слив чи груш) матерям, які втратили своїх дітей. Люди вірили, що в іншому разі діти на тому світі залишаться без гостинця, адже їм скажуть: «Твоя мати з’їла», — розповідає Анастасія.
Як і на інші значущі свята, у ці дні не дозволялося працювати. Вважалося, що покійні предки могли покарати за порушення заборони хворобами або неврожаєм.
А що ви думаєте про це? Пишіть свою думку в коментарях та поділіться статтею з друзями!
Що ви думаєте про цю новину?
Напишіть свою думку в коментарях під постом у Facebook і слідкуйте за сторінкою, щоб не пропустити наступні новини.
Обговорити цю новину у Facebook Ваш коментар допоможе іншим читачам побачити цю новину
