Січень 2026 року став для української енергетики часом екстремальних навантажень і болісних визнань.
Міністр економіки, навколишнього середовища та сільського господарства Олексій Соболєв озвучив катастрофічні масштаби руйнувань: з жовтня минулого року ворог пошкодив 8,5 ГВт генерації. Під удар потрапили теплові та гідроелектростанції — становий хребет нашої енергосистеми.
Ситуація ускладнюється тим, що ремонт перетворився на «сизифову працю».
За словами міністра, «багато з них було відновлено, а потім знову атаковано і зруйновано, і це все повторюється».
Ми будуємо — вони руйнують, і цей цикл вимиває ресурси країни швидше, ніж встигає надходити допомога.
Головна проблема зараз навіть не в грошах, а в захисті. Соболєв прямо заявив, що захистити вже існуючі або відновлені об’єкти було б у рази дешевше, ніж нескінченно їх лагодити. Однак Україні критично не вистачає засобів протиповітряної оборони, щоб закрити небо над кожною ТЕС. У підсумку ми витрачаємо мільярди на бетон і залізо замість того, щоб один раз збити ракету на підльоті.
Щоб країна не занурилася в повну темряву, ми змушені закуповувати рекордні обсяги електроенергії у сусідів — імпорт з Європи досяг 1,9 ГВт, але навіть цього за нинішніх морозів не вистачає для повноцінного життя.
Зараз на кону стоїть виживання в найскладнішу частину зими. Міністр підкреслив, що склади обладнання, які формувалися роками, вже порожні.
Щоб відновити генерацію, закупити мобільні підстанції та резервні джерела живлення, Україні терміново потрібен мільярд доларів. Без цих вкладень запустити систему на повну потужність не вийде. Бізнес намагається рятуватися самостійно: в країні вже працюють генератори загальною потужністю понад 1 ГВт, але при аномально низьких температурах їхніх зусиль недостатньо, щоб утримати економіку і соціальну сферу від колапсу. Ми продовжуємо боротися, але час і ресурси зараз — найдефіцитніші товари в Україні.
