📌 Коротко про головне:
- Росія змушена імпортувати бензин, що свідчить про глибоку кризу нафтопереробної галузі.
- Втрата доходів від експорту та витрати на імпорт виснажують російську воєнну економіку.
- Економічні збитки олігархів провокують внутрішні конфлікти та нестабільність у Кремлі.
Військовослужбовець ЗСУ, військовий аналітик Олександр Мусієнко в ефірі 24 Каналу пояснив, що наслідки цих ударів значно ширші за дефіцит на заправках. Російські компанії втрачають прибутки, порушуються звичні ланцюги перероблення й експорту, а витрати на імпорт пального послаблюють можливості воєнної економіки.
Росія з експортера перетворюється на прохача
Постачання пального з Казахстану викликає закономірне обурення, адже країни Центральної Азії не зайняли однозначної позиції на підтримку України. Частина з них залишається пов’язаною з Москвою через СНД, ОДКБ, торгівлю та інші механізми залежності. Водночас цей вплив уже не є безумовним: регіон поступово шукає альтернативні центри сили.
Країни Центральної Азії відходять від Росії, шукаючи опору в Китаї, Туреччині чи Сполучених Штатах. Казахстан має китайські й американські інвестиції, співпрацює з Росією і намагається між усім цим балансувати,
– пояснив Мусієнко.
Допомога Москві з бензином є неприємним для України кроком, але водночас демонструє результат ударів по російській нафтопереробній галузі. Держава, яка вважалася одним із найбільших експортерів нафти, дизелю та бензину, тепер не може повністю забезпечити внутрішні потреби й змушена звертатися до сусідів.
Росія, яка здавалася одним із лідерів експорту нафти й нафтопродуктів, фактично стає залежною, і їй уже надають гуманітарну допомогу,
– наголосив військовий аналітик.
Такі безкоштовні постачання не триватимуть постійно. Казахстан чи інші країни згодом запропонують Росії купувати пальне за ринковою ціною, перетворюючи її проблеми на власний економічний інтерес. Імпорт у будь-якому разі обходитиметься Москві дорожче за продукцію власних НПЗ і змушуватиме витрачати кошти, які раніше Росія заробляла на експорті.
Простої НПЗ б’ють по гаманцях російських еліт
Імпортне пальне не лише обходиться Росії дорожче, а й змінює напрямок грошових потоків. Коли бензин і дизель виробляють усередині країни, податки та акцизи залишаються в російській системі. Під час закупівель за кордоном частину цих коштів отримують бюджети держав-постачальників, тоді як Москва ще й витрачається на доставлення та роботу нових логістичних ланцюгів.
Нафтопродукти, вироблені в Росії, містять акциз, який сплачують росіяни. А коли пальне купують за кордоном, у його ціну закладають податкове навантаження, яке вже працює, наприклад, на індійський бюджет,
– пояснив Мусієнко.
Водночас простої нафтопереробних заводів позбавляють доходів великий бізнес, пов’язаний із видобутком, переробленням і продажем нафтопродуктів. Компанії не заробляють ані на внутрішньому ринку, ані на експорті готового пального, хоча саме під таку модель роками вибудовували свою роботу.
Російські олігархи не заробляють на продажі бензину й переробленні нафти – вони втрачають. Це удар по їхньому гаманцю,
– наголосив військовий аналітик.
Чим довше НПЗ простоюватимуть, а Росія закуповуватиме бензин і дизель в Індії, Казахстані чи інших країнах, тим сильнішим буде невдоволення серед тих, хто втрачає сотні мільйонів. Частина представників великого бізнесу може почати шукати способи захистити власні інтереси, зокрема через внутрішні домовленості та інтриги проти чинної системи.
Хтось, можливо, “вийде у вікно”, як це буває в Росії. А хтось намагатиметься покращити своє становище, плестиме інтриги й змови проти путінського режиму з метою його усунення. Але для цього потрібен силовий ресурс. Найбільше такого ресурсу зараз на фронті, де є потенційно невдоволені, здатні підняти бунт. Тому тут існує серйозний взаємозв’язок,
– пояснив Мусієнко.
Для Кремля це створює не лише економічну, а й політичну проблему. Путін сам визнає, що удари по НПЗ можуть бути спрямовані на внутрішню дестабілізацію, адже вони поступово посилюють суперечності між режимом і групами, на лояльності яких він тримається.
Імпорт пального послаблює воєнну економіку Росії
Перехід до закупівель бензину й дизелю за кордоном був прогнозованим, адже після зупинки частини НПЗ Росія мала шукати спосіб закрити внутрішній дефіцит. Проте це не усуває наслідків ударів: країна втрачає власне перероблення, а великі нафтові компанії не можуть працювати за звичною моделлю.
Це втрати для перероблення і для великих компаній-трейдерів, таких як “Лукойл” і “Роснефть”, які орієнтовані на те, щоб видобувати нафту, переробляти її, продавати й самим експортувати,
– пояснив Мусієнко.
Російський нафтовий сектор роками будували навколо повного циклу: від видобутку сировини до продажу готових нафтопродуктів за кордон. Закупівля пального в інших держав руйнує цю схему, змушує перебудовувати логістику та позбавляє компанії частини доходів від експорту.
Вони не орієнтовані на те, щоб закуповувати пальне за кордоном. У будь-якому разі це порушує багато процесів у Росії,
– наголосив військовий аналітик.
Замість того щоб заробляти на продажі бензину й дизелю, Москва тепер витрачає валюту на зовнішніх ринках і стає залежнішою від постачальників. Навіть якщо імпорт дозволить тимчасово наповнити заправки, він не поверне Росії втрачених потужностей і прибутків.
У результаті удари по НПЗ одночасно скорочують доходи нафтового сектору, збільшують витрати держави та послаблюють ресурси, якими Кремль фінансує війну. Саме цей накопичувальний ефект робить пошкодження переробної й логістичної інфраструктури особливо відчутним для російської воєнної економіки.
Мусієнко пояснив, як удари по НПЗ послаблюють Росію: дивіться відео
