У Києві затяжні повітряні тривоги зупиняють роботу транспорту та дитячих садків

Будьте першими в курсі головного

Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.

Російська Федерація намагається заблокувати звичне життя в українській столиці за допомогою тривалих повітряних тривог. Після нічних ударів балістичним озброєнням 24 вересня столицю ще певний проміжок часу намагалися атакувати ворожі безпілотники. Упродовж кількох годин дронів супротивника безпосередньо в небі над містом не спостерігалося — вони маневрували у повітряному просторі області або рухалися транзитними маршрутами неподалік, проте в місті продовжував діяти «жовтий» рівень тривоги, оголошений о 3:28 ночі, який тривав понад дев’ять годин — до 12:27, а вже через тридцять хвилин пролунав новий сигнал небезпеки.

За таких обставин заклади освіти так і не змогли відчинити двері, адже відповідно до чинних інструкцій прийом дозволяється виключно після офіційного відбою загрози. Було зупинено рух відкритою наземною ділянкою червоної лінії метрополітену, а в торговельно-розважальних центрах більшість торгових точок так і залишилися зачиненими. Мешканці столиці в соціальних мережах підкреслюють, що запровадження кольорових позначок небезпеки дає мало реальної користі, оскільки обидва режими передбачають однаково жорсткі обмеження без урахування фактичної ситуації.

«Все це виглядає дуже дивно і дико. Я не можу відвести свою дитину до садочку, бо за жовтого рівня тривоги вони дітей не приймають і, можливо, вихователі навіть не встигли дістатися до садка. Жовта тривога оголошена від ранку і триває вже понад 9 годин. Мені довелося відпроситися з роботи, щоб бути з дитиною. Це ненормально! Адже над Києвом нічого не літає, загроза десь у області. Тому можна або відмінити тривогу, або дозволити людям під час цього рівня небезпеки відводити дітей до садочку. Треба вдосконалити ці правила, щоб вони не шкодили, а допомагали людям. От що нам робити, якщо жовта тривога буде весь день? Тупо сидіти і дивитися у стелю?», — наголошує киянка Олена у коментарі журналістам.

Тактика ворога: спроба паралізувати нормальне життя столиці

Військовий експерт, генерал-лейтенант у відставці Ігор Романенко переконаний, що противник цілеспрямовано робить ставку на багатогодинні атаки як спосіб психологічного та організаційного тиску на тилові регіони.

«Це ціль росіян — паралізувати столицю, не дати змогу працювати, заблокувати роботу садочків та шкіл, офісів, магазинів. І для киян це серйозна проблема, бо від нас залежить: яким чином нам адаптуватися до таких умов, у які нас ставить противник. Те, що в уряді за місяць народили „жовтий“ та „червоний“ рівні тривоги — це геть не вирішення наявних проблем. Треба з цим працювати щодня, працювати з людьми і дивитися на реальність, а не тільки вмикати відповідний колір. Це, до речі, роблять військові, а задача цивільних: адаптуватися до нових обставин, адаптувати всю систему життєдіяльності міста», — пояснює Ігор Романенко.

Головним системним бар’єром фахівець вважає надмірний рівень централізації: команда спускається суто «згори», тоді як на місцях посадовці діють винятково за суворими циркулярами, уникаючи взяття персональної відповідальності на себе.

Читати більше: Українські спецслужби перехопили детальні плани ударів ворога по енергетичній інфраструктурі на зиму

Децентралізація сигналів та локальні рішення для районів

За оцінкою Ігоря Романенка, загальнодержавні стандарти оповіщення слід обов’язково адаптувати під реальну обстановку в окремих районах і мікрорайонах, щоб громадяни почувалися спокійніше та впевненіше.

«Інформація про рівень небезпеки у небі має надходити до керівників нижніх ланок — міські та районні адміністрації, директори дитсадків, шкіл, керівники торгівельних мереж чи автозаправок. І вони мають ухвалювати подальші рішення, як діяти за конкретних обставин і робити це дуже швидко. Червона та жовта тривога — це для всієї країни, а нам треба деталізувати її для району, вулиці, мікрорайону, кварталу. Тоді люди отримають змогу не панікувати і бути більш впевненими у своїх діях. На жаль, ворог примушує нас це робити. А адекватної реакції від наших керівників на це, поки що немає», — зазначив генерал-лейтенант.

При цьому він наголошує, що довготривалі обмеження залишаються жорсткою потребою воєнного часу, проте органам влади та відповідальним особам конче потрібно оперативно вести відкритий діалог і шукати компромісні кроки.

«У Києві мають зібратися відповідальні посадовці і розібратися, як місту адаптуватися до нових умов війни. На мій погляд це треба робити так: надавати людям чітку інформацію про повітряну обстановку над містом, давати її всім: керівникам районів, директорам садочків і шкіл, звичайним людям, щоб вони мали змогу працювати і відповідно реагувати на можливі загрози. Бо бензинові „Шахеди“ — це одне і геть інше реактивні. Зрозуміло, що ворог може отримати доступ до цієї інформації і використовувати її у власних цілях, тому, як варіант, можна її зробити закритою. Загалом нам варто шукати компромісні варіанти, але це, на жаль, зовсім не робиться. Чомусь у нас вхопилися за два рівня тривоги червоний та жовтий і вирішили керуватися цими широкими мазками, а так не вийде. Бо щодня ситуація змінюється і на ці зміни треба адекватно реагувати», — додав Ігор Романенко.

Організація роботи дитсадків: приклади прифронтових регіонів

Освітня омбудсменка Надія Лещик також визнає, що труднощі через тривалі тривоги у столиці є надзвичайно гострими, втім переконана, що будь-який виклик має практичне вирішення за умови пошуку шляхів. Зокрема, можна звернутися до напрацювань колективів шкіл та дитсадків, які вже майже п’ять років працюють у подібному режимі в прифронтових областях.

«Перед нами стоїть дилема: батькам треба на роботу і потрібно прилаштувати на цей час дітей у садочку. Адже не у всіх є дідусі та бабусі, а якщо є, то вони не завжди можуть доглянути за дітьми. Водночас, ми не можемо примушувати педагогічних працівників йти на роботу під дронами та ракетами. І саме досвід прифронтових міст тут може бути корисним. У кожному закладі освіти, особливо у садочках, є люди, які живуть поруч і не витрачають час на доїзд на роботу. Тому з такими працівниками треба домовлятися, звісно без примусу, щоб такі працівники приймали до садочку дітей», — зазначила Надія Лещик.

Вона пояснила, як саме може функціонувати такий алгоритм: під час жовтого рівня небезпеки зранку керівник установи проводить опитування колективу та з’ясовує, хто має можливість підійти на робоче місце й прийняти вихованців. Відгукується той співробітник, чиє житло розташоване поблизу.

«Такий працівник приходить до садочку, приймає дітей з усіх груп і проводить до укриття, а вже коли до садочку прибувають вихователі груп, вони залежно від ситуації організовують освітній процес. Тобто директор кожного садочка Києва може організувати роботу так, щоб освітній процес тривав, попри жовту тривогу. Але все треба робити без примусу до педагогічних працівників», — підкреслила освітня омбудсменка.

Саме за таким принципом функціонують дитсадки у прифронтовій смузі, тому столичній владі варто проаналізувати цей досвід для безперервної життєдіяльності міста.

«Також можна запровадити систему чергування у садочку серед працівників. У деяких, до речі, вже є відповідальний черговий і людина, яка може його підмінити на випадок хвороби. Тобто роботу садочків за жовтого рівня тривоги цілком можливо забезпечити. Батькам треба тримати постійний контакт з вихователями та знати, у кого можна запитати: чи є кому прийняти дитину в садочку. Такий постійний контакт та комунікація допоможуть і вихователям і батькам», — зауважила освітня омбудсменка.

До прикладу, медичні працівники під час жовтого рівня продовжують виконувати обов’язки, тобто вранці прямують на зміну в столиці та потребують безпечного місця для малюків. Аналогічно задіяні співробітники ДСНС, водії міського транспорту та фахівці критичної інфраструктури, яким вкрай необхідно бути впевненими у безпеці своїх дітей під час перебування на роботі.

«Саме тому треба працювати з кожним дитячим садочком індивідуально та організовувати його роботу відповідно до умов жовтого рівня тривоги. Чинний Регламент роботи закладів освіти у Києві дуже жорсткий. Тому ми звернулися з листом до КМДА щодо перегляду цього Регламенту з урахуванням безпекових викликів, які зараз є у місті», — підсумувала Надія Лещик.

А що ви думаєте про це? Пишіть свою думку в коментарях та поділіться статтею з друзями!

Джерело: tsn.ua