Російські пропагандисти все частіше публічно змінюють свою колишню войовничу риторику щодо України. Ті, хто ще недавно закликав «визволяти» Одесу та інші українські міста, тепер все частіше відмовляються від цих гасел.
На це звернули увагу журналіст Денис Казанський і військовий кореспондент Юрій Бутусов, коментуючи недавню заяву однієї з найодіозніших фігур російської пропаганди — Юлії Вітязевої, уродженки Одеси.
У недавньому інтерв’ю Вітязева несподівано визнала, що ціна можливого захоплення міста для Росії буде занадто високою. За її словами, вона більше не вважає за потрібне закликати до «визволення» Одеси, тому що нібито не має морального права кликати людей на смерть, розуміючи масштаби втрат. Це звучить особливо контрастно на тлі її попередніх заяв, коли вона відкрито підтримувала війну і закликала не шкодувати українців, в тому числі самих одеситів.
Казанський підкреслює, що така зміна тону відбулася зовсім не через раптовий гуманізм. Причина набагато прозаїчніша — усвідомлення провалу кремлівських планів. За роки війни Росія так і не змогла захопити навіть всю Донецьку область, яка подавалася як «програма мінімум». На цьому тлі розмови про Одесу виглядають все менш реалістичними.
При цьому сама Вітязева, незважаючи на очевидний крах так званої «СВО», заявила, що прийме будь-яке рішення диктатора Володимира Путіна — навіть якщо Одеса так і не увійде до складу Росії. Вона підкреслила, що повністю довіряє главі Кремля.
Саме в цьому, за словами Казанського, і проявляється суть російської пропаганди: ні слова про волю мешканців міста, ні натяку на «вищі цілі». Є лише готовність підтримувати будь-які примхи Кремля і особисто вікового диктатора — незалежно від наслідків.
Більш того, Вітязева зізналася, що в Одесі живе її батько, з яким вона перестала спілкуватися після початку війни. При цьому ніякого співчуття до того, що місто щодня піддається російським обстрілам, вона не висловлює. Як справедливо зауважив Казанський, пропагандистка фактично ставить власного батька нижче російського диктатора.
Така позиція, на думку журналіста, наочно демонструє моральне банкрутство російських пропагандистів — коли навіть родинні зв’язки та людські почуття виявляються менш значущими, ніж лояльність до Кремля.
