“Поки доїдаються святкові салати, у Аргентині тривають неймовірні та блискавичні реформи. Просто зараз, на наших очах відбувається справжнє економічне диво, а не оця гетьманценоміка головного мозку.
Наприкінці 2023 президентом Аргентини став Хав’єр Мілей, затятий лібертаріанець та професійний економіст. Який негайно зайнявся – ні, не діджиталізацією – а радикальними реформами реального сектору економіки.
І першою з таких реформ стало кардинальне скорочення держапарату.
Були (нахрін) ліквідовані міністерства освіти, праці, навколишнього середовища, культури, у справах жінок, гендеру та розмаїття.
А також пішло на мороз міністерство науки і технологій (паразитична мінцифра, спиш?) А про ліквідацію Держспецзв’язку я говорю ледь не десятиріччя вже. Натомість в Україні створили ще й МінЄд. Може, ще й міністерство розбитих сердець створити? Агенція заплаканих дітей. Нацкомісія з поливання квітів. Це просто сюр якийсь, наяву.
Але повернемося до сучасної Аргентини.
Станом на день інавгурації Мілея (23 грудня 2023), Аргентина мала 9 дефолтів та 211% річної інфляції – наслідок багаторічного правління ліваків-популістів.
Аргентину навіть викинули з рейтингу країн, що розвиваються.
Повна дупа, одним словом.
А вже у першому кварталі 2024 відбулося різке скорочення субсидій та дотацій – мінус 35%.
Також запустилася масштабна дерегуляція сфер будівництва, транспорту, енергетики, фармацевтики, туризму, сільського господарства. І технологій також. Ніяких тобі державних Дія-Сіті: прикинь, Федоров, так можна було.
Із 18 міністерство залишилося 7, а восьмим стало міністерство дерегулювання та трансформації держави.
Щось схоже планується в США за Трампа. До речі, Мілей дуже приятелює з Дональдом Фредовичем.
Особливо мені подобається запроваджене урядом Мілея правило «позитивного адміністративного мовчання». Це коли, скажімо, якщо ти подав документи на отримання ліцензії, пройшов встановлений термін, а відповіді не надійшло – ліцензія вважається отриманою. Чудовий пендель корумпованому чиновництву.
І таких реформ в Аргентині з грудня 2023 по грудень 2024 відбулося 672 штуки -тобто 1,8 реформ на день. Це тобі не відосики записувати, і не Дія-саміти проводити.
Також в Аргентині планують приватизувати 41 державну компанію, у тому числі найбільшу авіакомпанію, державну теле-радіо компанію, головну газову енергетичну компанію (привіт, Нафтогаз), державну залізницю (привіт, Укрзалізниця), національну поштову службу (привіт, кончена Укрпошта), компанію з обслуговування доріг (привіт, Укравтодор).
Парламент Аргентини законодавчо затвердив привабливі умови для великих інвесторів (від 200 млн. доларів), і ці умови влада не має права переглядати або скасовувати протягом 30 років (привіт, «інвестняні», і Дія-Сіті теж привіт, які обіцяли шось схоже, але набрехали, як завжди).
І ще одна дрібничка: у 2025 в Аргентині планується зниження кількості податків на 90%.
Плануються інновації також й у сфері технологій. Але знов чомусь це не цифровізація, а «аргентинський ядерний план» – будівництво нових реакторів, за найвищими стандартами безпеки (!) та ефективності.
Звісно, подібні радикальні реформи завжди мають наслідки: протести, демонстрації, страйки. Свого часу, на початку 90-х цей же тяжкий шлях пройшла Польща.
Зробити щось подібне в Україні був шанс і у 2005, і у 2014, і у 2019. Але пішли старим перевіреним шляхом популістів-ліваків.
На сьогодні економіка Аргентини все ще перебуває у стані турбулентності.
Але лише за рік правління президента-реформатора інфляція в Аргентині зменшилася у 27 разів (з 54% до 2% на місяць) – що вже є позитивним сигналом для інвесторів.
Так, до чого це я? А, про реформи.
Якщо у тебе є бачення, програма, обрахунки, яйця йти до кінця та велике бажання справді врятувати країну від популістів, корупції, чиновників – ти ідеш і це бляха робиш.
А не зафарбовуєш проблеми мікронною позолотою «цифровізації».
Бо спочатку усі начебто підкидають чепчики догори, уря-уря, але доволі скоро вилазять старі невирішені проблеми, які весь цей час не вирішувалися. І тому вони, проблеми, змужніли, посильнішали, і тепер їх ще важче подолати.
Так, у нас війна і вона потребує безліч грошей.
Але Зекоманда була обрана за 3 роки до повномасштабного вторгнення. І вони взяли владу саме під гаслами боротьби з корупцією, дерегуляції, зменшення числа чиновників – тобто все дуже схоже на Аргентину, де були рівно ті ж самі проблеми – тільки у нас обійшлося без дефолтів.
Але за останні 5+ років замість справжніх реформ у нас Дія, МінЄд, «вовина тисяча», «національний кешбек».
Чи вирішила Дія проблему корупції? Спитайте щасливих прокурорів-інвалідів.
Чи вирішив РезерХрест проблему мобілізації? Тут навіть можна нікого не питати.”
Тому що ніхто навіть не намагався лікувати коріння проблем – лише замазували їх симптоми.
І що характерно – доволі багато громадян досі перебувають у полоні цих цифрових ілюзій: впевнений, у коментарях знов хтось напише щось типу «так а шо, Дія зручна, мені подобається».
Ще раз повторю: цифровізація – хороша штука, але цифровізувати слід позитивні речі, і які вже нормально працюють.
І займатися діджиталізацією має приватний сектор, за власні гроші, без державного примусу.
А «держава» має займатися справжніми реформами – як в Аргентині. А не їх цифровою імітацією.”
Що ви думаєте про цю новину?
Обговорити у Facebook
