У Росії визначили сім головних претендентів на заміну Путіну

Будьте першими в курсі головного

Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.

Офіційного наступника Путіна наразі не оголошено, проте журналісти виокремили 7 головних претендентів. До цього переліку ввійшли посадовці, представники силових структур і впливові члени еліт.

Російський диктатор та воєнний злочинець Володимир Путін упродовж 25 років свого правління жодного разу прямо не вказав, хто саме здатен очолити РФ після нього, і напередодні недільного голосування до парламенту ця тема залишається ключовою загадкою внутрішньої політики країни-агресорки. Оприлюднено імена сімох високопосадовців із найвищими шансами перебрати кермо влади, якщо 73-річний ексглава КДБ залишить посаду або помре, зазначають журналісти.

Партія влади «Єдина Росія» знову розраховує отримати абсолютну більшість у Державній думі, а становище самого диктатора залишається стійким навіть після чотирьох із половиною років повномасштабного вторгнення в Україну та сотень тисяч втрат серед окупантів.

📱 Наші Shorts🔔 Підписатися

Зеленський уперше відреагував на нічний масований удар: росіяни довго

Вибори під час війни: заява Федорова обурила ОП та розділила експертів

Федоров закликає провести вибори!: Звернення Федорова про корупцію, кр

«Пасажирів було видно здалеку»: у Луцьку після удару РФ палали вагони

«Слідство триває» - поліція перевіряє оточення Гайден Панеттьєрі у спр

Помідори «як із бочки» без оцту: простий рецепт для 3-літрової банки

Росія може атакувати НАТО найближчими роками: у розвідці США розкрили

Сімейна драма Кличка та Панеттьєрі: чому боксер забрав опіку над доньк

Федоров вимагає від Зеленского публічно відповісти про корупцію в оточ

Це його вибір, – Зеленський про відмову Федорова від усіх 4 запропонов

«Створена ним владна структура, в якій лише він сам ухвалює важливі рішення, гарантує, що ніхто не накопичить достатньо влади, щоб кинути йому прямий виклик. Але це також залишає країну без очевидного спадкоємця. Натомість Росією керують клани, що представляють спецслужби, військо та конкуруючі бізнес-еліти. І хоча деякі, принаймні серед прихильників опозиції, з нетерпінням чекають на еру після Путіна, наступник Путіна, якщо він піде у відставку або помре на посаді, швидше за все, буде сформований за його образом, а не за образом тих, хто йому протистоїть», – зазначають міжнародні оглядачі.

Прем’єр, охоронець і представники впливових родин

Юридично першим претендентом на посаду вважається прем’єр-міністр Михайло Мішустін, адже норми конституції передбачають автоматичний перехід обов’язків глави держави саме до керівника уряду – за аналогічним сценарієм Путін отримав повноваження після добровільного відходу Бориса Єльцина 31 грудня 1999 року. Колишнього керівника податкової служби призначили у 2020 році як технократичного менеджера без виражених політичних амбіцій, партійної приналежності та контактів зі спецслужбами, завдяки чому він видавався абсолютно безпечною фігурою. За минулий час 60-річний Мішустін суттєво зміцнив контроль над фінансово-економічним сектором та очолив координаційну раду з питань забезпечення армії, однак для силовиків він і далі залишається чужинцем, що помітно обмежує його перспективи.

Значно більший рівень довіри у вузькому оточенні диктатора має 54-річний Олексій Дюмін, чия служба в президентській охороні стартувала ще у 1999 році, після чого він обіймав посади заступника начальника ГРУ та командувача Сил спеціальних операцій, безпосередньо керуючи захопленням українського Криму у 2014 році. Згодом, попрацювавши заступником глави оборонного відомства, він керував Тульською областю, а у 2024 році очолив Держраду. Під час весняних кадрових перестановок 2024 року Міністерство оборони перейшло під контроль економіста Андрія Білоусова, тоді як Дюмін отримав посаду помічника диктатора з питань військово-промислового комплексу, яку експерти розцінюють як тіньове керівництво галуззю.

Читати більше: Путін не знає, як захистити Росію: у Кремлі визначили, хто тепер рятуватиме об’єкти від ударів

Окрему категорію становлять діти давніх соратників диктатора – угруповання, яке політологи охрестили новим дворянським кланом. 48-річний віцепрем’єр Дмитро Патрушев є сином Миколи Патрушева, колишнього керівника ФСБ та екссекретаря Радбезу, який товаришує з Путіним ще із 1970-х років. Син за настановою батька закінчив профільну академію держбезпеки, проте розвивав кар’єру в банківських структурах; навесні 2024 року впливовий батько безрезультатно намагався посадити його в крісло голови уряду.

Подібне походження має і 48-річний Борис Ковальчук, очільник Рахункової палати та син олігарха Юрія Ковальчука, якого вважають найближчим фінансовим розпорядником і соратником Путіна. Їхній сімейний клан опирається передусім на банківські активи, медіаресурси та науково-дослідні інститути, а не на традиційні органи держбезпеки. Батько намагався просунути сина на керівні пости до компаній «Роснефть» чи «Газпром», утім вище керівництво обмежило його посадою в Рахунковій палаті, що в експертних колах сприйняли як серйозну апаратну невдачу.

Оборонний комплекс, мерія Москви та куратори виборів

Політичний вплив 57-річного першого віцепрем’єра Дениса Мантурова цілком спирається на військово-промисловий сектор. Син радянського дипломатичного працівника та протеже очільника держкорпорації «Ростех» Сергія Чемезова більше десятиліття очолював Міністерство промисловості й торгівлі, у 2022 році став головним наглядачем за військовим виробництвом, а через два роки отримав завдання максимально переорієнтувати виконавчу владу на забезпечення бойових дій проти України. Проте ці ж зв’язки роблять його вразливим, оскільки апаратні позиції Мантурова прямо залежать від функціонування мілітаризованої економіки та результатів війни.

Найбільшим управлінським досвідом у публічній площині володіє 68-річний мер столиці Сергій Собянін, який подолав кар’єрний шлях від очільника сибірського регіону до керівника президентської адміністрації у 2005 році, курував виборчу кампанію Медведєва у 2008-му та беззмінно керує Москвою з 2010 року. Йому приписують модернізацію столичної інфраструктури, водночас його головною опорою виступає бізнес-спільнота, а не силовики.

Читати більше: У Росії вигадали нове виправдання війни: Симоньян назвала «місію» Путіна

Найбільш делікатну кадрово-політичну роботу контролює 64-річний Сергій Кирієнко, головний адміністратор внутрішньої політики Кремля. У 1998 році він увійшов до уряду як наймолодший прем’єр-міністр у російській історії, пропрацював лише чотири місяці до масштабного фінансового краху й ухвалив значуще рішення – саме він призначив Путіна очільником ФСБ. Згодом Кирієнко керував державною корпорацією «Росатом», а зараз особисто курує підготовку конституційного голосування 2020 року для збереження диктатора при владі до 2036-го, проведення всіх виборчих кампаній та контроль над окупованими територіями України.

Його головний стратегічний ресурс – тотальний вплив на систему призначення чиновників. Кирієнко розгорнув мережу підготовки підконтрольних кадрів, включно з проєктом «Час героїв», де учасників агресії проти України перетворюють на нову державну номенклатуру. Поки що випускники цих курсів обіймають переважно другорядні чи представницькі посади, але повноцінна реалізація ініціативи забезпечить йому мережу вірних висуванців у всіх ланках державного апарату.

Чи стануть вибори до Держдуми фінальними для диктатора

Парламентські перегони в РФ, призначені на 18 вересня, цілком здатні виявитися останніми під час правління Володимира Путіна, зазначає військово-політичний аналітик Олександр Коваленко. Він оцінює шанси на такий поворот подій як рівні – 50 на 50, про що заявив у коментарі представникам медіа.

Згідно з оцінками Коваленка, нинішню обстановку всередині російського керівництва не варто порівнювати з попереднім виборчим циклом. Ще п’ять років тому реальних підстав для раптового демонтажу режиму експерт майже не спостерігав.

«Але ні, кінець так швидко не настає. Зараз же – 50 на 50, бо вже є ознаки того, що нинішні вибори до Держдуми РФ стануть останніми в кар’єрі диктатора Путіна», – наголосив Коваленко.

Експерт також нагадав про прогнози, які з’являлися на початку повномасштабного нападу РФ на українську державу. У 2022 році лунало чимало заяв щодо неминучого фіналу путінського правління, однак режим встояв.

Сьогодні ж, як підкреслює Коваленко, фактори для припущень про можливу зміну влади принципово інші, ніж п’ять років тому. Водночас він не вважає відхід диктатора гарантованим процесом і залишає обидва сценарії однаково ймовірними.

А що ви думаєте про це? Пишіть свою думку в коментарях та поділіться статтею з друзями!