Напередодні Великодня до України повернулось 277 людей. Неймовірні емоції після обміну.
До України напередодні Великодня вдалось повернути 277 людей. Серед тих, хто повернувся — два брати, мама і син, дві людини, які просто в цей день відзначали день народження і ще сотні історій людей.
Про це йдеться у матеріалі ТСН.
Кореспондентки ТСН Наталія Нагорна та Неллі Ковальська побували на обміні військовополонених.
«Слава та Катерина стоять ніби окремо від юрби родичів. Тримають в руках прапор з написом “Оркестр”. Вони чекають на свого сина. Ростик — музикант, у полон потрапив в Маріуполі. Вони бачили його на відео, що розповсюджували у ворожих пабліках, коли морпіхів виводили в полон. З того часу вони їздять на всі обміни», — йдеться у матеріалі ТСН.
Щоразу тут і пан Іван Роман. Він чекає на свого сина — теж Івана. Цього разу разом з дружиною Галиною, вона на обміні — вперше. Сьогодні дорогою зайшла до храму: перед Великоднем особливо віриться в диво.
«Першими в лікарню заїхали карети швидкої допомоги. Це наші поранені полонені. Сергій з Черкащини пробув у полоні 4 місяці — намагається сам вискочити зі швидкої, але медики переносять його на руках», — зауважує Наталія Нагорна.
Богдан із пораненою ногою — у полоні був 10 місяців. Всього 11 швидких. І 31 поранений боєць. На каталках, кріслах колісних, хтось самостійно пішки — тепер вони вже можуть радіти, якби важко не було.
Сергій потрапив в полон під Кураховим 11 лютого, два місяці тому. Втратив обидві ноги.
«Прострелили ноги, пролежав два дня, ноги обморозив, мене знайшли та і всьо», — каже він.
Деякі хлопці виходять зі швидких в масках та захисних костюмах. Через важкі умови російських казематів в них інфекційні хвороби.
Провівши хлопців до лікарні, натовп завмирає з телефонами в руках — з’явився список тих, кого у ці хвилини міняють на кордоні і — перші фото. Родичі тих, хто є в списках, очікують на зустріч та не стримують сліз. Дехто навіть непритомніє від щастя.
Обмін полоненими / © ТСН
Емоції в цей момент зашкалюють настільки, що люди не витримують. Це Оля, вона чекала три роки і щойно теж побачила у списку ім’я свого сина. За виразами облич рідних, що вивчають списки, одразу можна помітити і тих, хто сьогодні рідних не побачить. Син пана Івана Романа лишився в полоні.
Катя та Слава махають руками всім хлопцям. Вони бачать свого сина Ростика — міцно обіймаються і кілька хвилин не можуть надихатися одне одним. Всі троє в сльозах.
У списках журналісти побачили два однакові прізвища. І імена Артем та Ілля. Наші здогадки підтвердилися — з полону одночасно повертаються брати Лихожони. 24-річний Артем та 22-річний Ілля ще не знають — їхня мама доєдналася до війська через три дні після того, як сини потрапили в полон — телефонуємо їй разом. Вона радіє.
В обміні одна жінка, Маргарита Виноградова, вона повертається разом з сином — 22-річним Русланом, який теж був у полоні. Вони навіть не очікували, що от так зустрінуться.
Оля, що знепритоміла, коли побачила ім’я сина у списку, тепер не може з ним наобійматися. Не випускаючи одне одного з обіймів, вони обдзвонюють всіх родичів
Двох людей обміняли в їхній день народження. Дмитро Чорний святкує свій 23 день народження.
«Я бажаю, щоб усі зустріли своїх родичів, друзів, які потрапили в полон і повернутися з полону якнайшвидше», — каже хлопець.
На нього чекали дідусь та бабуся, а ще дівчина Діана. Разом вже 8 років, з яких три Дмитро був у полоні. Йому показують фото з її соцмереж і як вона за боролась.
На місце зустрічі приїхали і раніше звільнені з полону. Дякують представникам координаційного штабу і згадують, як це було в день їхнього обміну.
Звільненого Давида Прадченка оточив натовп рідних, які сьогодні не дочекалися своїх, але хочуть переконатися, що з рідними усе гаразд. Він передивляється фото, впізнає і підтверджує — бачив цих хлопців у полоні, живі.
Гліб з чужого телефона набирає маму. Її голос він не чув три роки. У полон потрапив, як більшість сьогоднішніх звільнених хлопців, в Маріуполі. Сидів за тисячі кілометрів від дому.
Головний план Гліба на найближче майбутнє — обійняти маму. Потім — розшукати братів і боротися далі, до перемоги.
«У мене брати воювали воюють, один в полоні, другий, я не знаю де, хочу дізнатися, де він, і як треба повертатися і вигнати цю нечисть, треба бійцівський дух», — каже Гліб.
Боєць, його ім’я якого ми не встигаємо спитати, просить нас, не про себе, про брата — він у полоні вдвічі довше.
Обмін полоненими / © ТСН
Головне управління розвідки вже анонсувало — найближчим часом чекають ще на обміни, великі та такі важливі для всіх, хто чекає, аби нарешті обійняти своїх.
