Він змінив обличчя війни, перетворивши дрони з екзотичної іграшки на головний аргумент Києва на фронті. Його ім’я стало синонімом технологічної революції в ЗСУ. Але раптова відставка Михайла Федорова з посади міністра оборони викликала не просто здивування, а справжній шок у суспільстві та гучні протести під стінами влади.
Що ж сталося за лаштунками? Чому людина, яка, здавалося б, робила все правильно, опинилася «за бортом»? Американське видання The New York Times пролило світло на темні куліси цього рішення, і картина вимальовується далеко не однозначна.
Дрони проти «м’ясорубки»: битва стратегій
У серці конфлікту лежала фундаментальна суперечка поглядів на те, як має виглядати сучасна війна. Федоров вірив у майбутнє, де малі роботизовані системи витісняють піхоту та важку бронетехніку, вирівнюючи шанси України проти чисельно більшої армії росії. Його міністерство різко збільшило закупівлі БПЛА, що збіглося зі стабілізацією фронту та успішними ударами по російських нафтопереробних заводах.
Але на іншому боці барикад стояв головнокомандувач Олександр Сирський. Людина, яку в армії називають «М’ясником» за жорсткість та готовність до великих втрат у позиційних боях. Для генерала артилерія залишалася богом війни. Коли Федоров заблокував закупівлю артилерійських боєприпасів, аргументуючи це неефективністю витрат, Сирський відреагував різко.
«Цей крок також свідчить про побоювання Зеленського щодо бачення Федорова, за яким БпЛА мають стати практично єдиним засобом ведення війни в майбутньому. Звільнення Федорова відбулося після того, як він заблокував закупівлі артилерійських боєприпасів на користь дронів. Водночас як Сирський наполягав, що боєприпаси все ще потрібні в жорстоких позиційних боях на сході», — йдеться у матеріалі NYT.
За словами експертів, президент опинився між двох вогнів. З одного боку — популярний реформатор, з іншого — генерал, який тримає фронт. Вибір був зроблений на користь «старої школи», але якою ціною?
100 мільйонів доларів економії або саботаж?
Найгарячішою точкою протистояння стали гроші. Федоров стверджує: скасування тендерів на 155-мм снаряди стандарту НАТО та припинення закупівель боєприпасів малої дальності дозволило зекономити державі близько 100 мільйонів доларів. Він звинувачував військових підрядників у лобіюванні своїх інтересів та наживі на війні.
«Ми нібито поводилися дуже погано як держава, бо зривали бізнес-стратегію компанії», — із сарказмом зазначив Федоров, пояснюючи тиск на нього.
Проте у військовому відомстві це сприйняли інакше. Представники оборонної галузі скаржилися, що Міноборони фактично припинило закупівлю снарядів, розраховуючи лише на наявні запаси та дрони. Це створило критичну напругу, адже пріоритети закупівель визначає Генштаб, а не міністерство. Конфлікт інституцій переріс у особисте протистояння.
Політичні ігри та тінь майбутніх виборів
Багато хто вважає відставку Федорова політично мотивованою. Його неймовірна популярність, особливо серед молоді та IT-спільноти, могла сприйматися як загроза. The New York Times проводить паралель із долею Валерія Залужного, рейтинг якого також перевищував президентський, і Кирила Буданова, якого перевели в Офіс президента, щоб «тримати близько».
Сирський, за словами аналітиків, не має післявоєнних політичних амбіцій, що робить його безпечним союзником для влади. Федоров ж, навіть відмовившись від пропозицій роботи в Кремнієвій долині, залишається фігурою, навколо якої гуртується потужний електоральний потенціал.
Наразі в Офісі президента запевняють, що шукають для Федорова нову посаду. Але тисячі українців, які вийшли на вулиці на його підтримку, вже зробили свої висновки. Війна дронів триває, але чи втратила Україна свій технологічний козир у боротьбі за майбутнє?
А що ви думаєте про це рішення? Чи підтримуєте ви ставку на дрони, чи вважаєте, що артилерія все ще вирішує все? Пишіть свою думку в коментарях та обов’язково поділіться статтею з друзями!
