Європа може повернути найстрашнішу зброю для захисту від Росії – що відомо

Касетні боєприпаси, що здобули репутацію одного з найжорстокіших видів зброї через масштабні жертви серед цивільного населення, можуть знову стати необхідністю для Європи.

Будьте першими в курсі головного

Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.

Про це попереджають експерти британського аналітичного центру RUSI, передає Business Insider.

Попри те, що понад 100 країн, зокрема більшість європейських, підписали міжнародну заборону на їх використання, реалії можливого великомасштабного вторгнення Росії змушують переглядати підходи до озброєння.

Проблема в тому, що європейські армії значно поступаються чисельністю потенційному супротивнику. Як і під час Холодної війни, їм довелося б компенсувати нестачу живої сили ударами авіації. Проте сьогодні Росія має багаторівневу мобільну протиповітряну оборону, яка серйозно ускладнить повітряні операції європейських країн без масштабної підтримки США.

За даними RUSI, сучасні російські системи ППО мають більшу дальність, мобільність і ефективність, ніж будь-які раніше відомі НАТО. А через обмежені можливості європейських країн у придушенні протиповітряної оборони (SEAD/DEAD) — завдання, яке зазвичай брали на себе США — наземним військам доведеться боротися без повноцінної авіапідтримки.

Звичайна тактика — спочатку знищити ППО противника за допомогою літаків із протирадіолокаційними ракетами, як це робили Ізраїль у 1982 році чи США в операції “Буря в пустелі”. Однак без активної участі Америки європейці залишаються майже беззахисними перед російською протиповітряною мережею.

Далекобійна зброя, наприклад балістичні ракети ATACMS, могла б стати альтернативою авіаційним ударам, однак їхні запаси обмежені, а системи російської ППО вже навчилися ефективно перехоплювати навіть такі цілі.

Тож для стримування Росії Європа змушена буде робити ставку на касетні боєприпаси, які можуть забезпечити масове ураження військ противника на великих площах без повітряного домінування.

Одним із практичних рішень для європейських країн є повернення касетної зброї. У звіті RUSI зазначається, що касетні боєприпаси є набагато ефективнішими для завдань зі знищення ворожої ППО (DEAD), ніж звичайні снаряди. Завдяки тому, що один боєприпас несе одразу кілька суббоєприпасів, він може уразити декілька цілей одночасно, а ширша зона ураження компенсує втрати точності через ворожі системи радіоелектронної боротьби.

Європейські армії також зіткнулися з нестачею артилерійських гармат і боєприпасів, що робить касетні боєприпаси ще більш важливими. Як зазначає RUSI, досвід війни в Україні довів, що артилерійські сили, які мають обмежені запаси, повинні віддавати пріоритет використанню касетних снарядів для максимальної ефективності.

Насправді США та деякі країни Європи вже постачали Україні касетні боєприпаси. Наприклад, у 2023 році Сполучені Штати передали Україні 155-мм гаубичні снаряди M864, кожен із яких містить 72 суббоєприпаси. Також були поставлені ракети ATACMS із зарядом у 950 бомб. Це відбулося, незважаючи на ризик того, що близько 6% суббоєприпасів можуть не здетонувати й залишатися небезпечними для цивільних роками.

Повернення касетних боєприпасів в Європі неминуче стане політичним викликом. Проте Литва вже зробила крок у цьому напрямку, вийшовши з Конвенції про касетні боєприпаси у 2024 році.

Експерти RUSI наголошують, що якщо інші європейські країни хочуть гарантувати свою безпеку без активної військової підтримки США, їм також доведеться переглянути свої підходи. Водночас важливо обмежити застосування касетних боєприпасів у чітко визначених бойових ситуаціях та інвестувати в розробку боєприпасів із зниженим ризиком нерозриву.

Крім того, необхідно розвивати можливості у сфері далекобійної зброї та баражуючих боєприпасів для ураження російських систем ППО без необхідності залучення пілотованих літаків.

Якщо Європа вирішить і надалі уникати використання касетних боєприпасів із гуманітарних міркувань, слід пам’ятати: Росія на практиці продовжує їх активно застосовувати. Самообмеження з боку країн оборони не скасує необхідності масштабного розмінування після конфлікту, оскільки на територіях бойових дій залишатиметься велика кількість нерозірваних боєприпасів, що становитимуть тривалий ризик для мирного населення.