Парамедик Олексій працює в добровольчому батальйоні “Госпітальєри” разом з батьком Станіславом. Стніслав не мав ніякого досвіду та медичної освіти, але пішов за сином на службу та вирішив стати парамедиком. Разом батько та син пройшли Запорізький та Херсонський напрямок, рятували там поранених бійців ЗСУ. Зараз вони допомагають медикам 128 бригади Тро в Донецькій області. Чоловіки розповіли Суспільному свою історію.
Парамедик Олексій розповів, почав допомагати з першого дня повномасштабного вторгнення. До нього приєднався і батько Станіслав. Батько парамедика Станіслав каже, що попри легкість у взаємодії з сином, відчуває велику відповідлальність. Його задача безпечно вивезти парамедиків та поранених з небезпечних ділянок фронту.
“Я впевнений на 100% що той екіпаж, який зараз є — вони врятують будь-кого, в будь-яких умовах, в будь-якій ситуації. Ну, а моя задача вже їх безпечно вивести чи якщо потрібна моя допомога — то я теж долучаюсь до їх праці. У нас всі парамедики і ми екіпаж, який взаємозамінний. Якщо раптом щось з кимось стається — ми можемо один одного замінювати”, – каже Станіслав.
Парамедик Олексій пригадує свій досвід на фронті, зокрема важкі моменти, як-от допомога пораненому з ампутованими ногами, які назавжди залишилися в його пам’яті. Він підкреслює, що в моменти кризи емоції відступають, дозволяючи йому діяти швидко та ефективно завдяки набутому досвіду.
Він наголошує на тому, що в даний момент важливо не здаватись та не опускати руки.
“Якщо ми дозволимо собі втомитися, то все буде втрачено. А зараз коли сіють багато зради, на сьогоднішній день – це дуже важливе питання, і коли ти це все бачиш з двох сторін: тобто і зі сторони фронту, і з громадянської якоїсь позиції — то мабуть правда десь посередині і не можна зупинятися”, – розповів парамедик.
