Верховний лідер Ірану Алі Хаменеї планує покинути країну, якщо сили безпеки не зможуть придушити протести або почнуть дезертирувати. Про це пише The Times з посиланням на розвідувальний звіт. За даними джерел, 86-річний аятолла готує таємний план евакуації з Тегерана у вузькому колі — не більше 20 найближчих помічників і членів сім’ї.
“План Б” призначений для Хаменеї та його дуже близького кола соратників і сім’ї, включаючи його сина і номінованого спадкоємця престолу Моджтаба”, – повідомило джерело в розвідці газеті The Times.
За словами Бені Сабті, який десятиліттями служив в ізраїльській розвідці після втечі з Ірану незабаром після Ісламської революції, можливий напрямок втечі практично очевидний. Він вважає, що Хаменеї поїде саме до Москви.
За його словами, “для нього немає іншого місця”. Крім того, аятолла “захоплюється Путіним, тоді як іранська культура більше схожа на російську”.
Видання зазначає, що сценарій втечі Хаменеї багато в чому повторює шлях поваленого сирійського диктатора Башара Асада. Той у грудні 2024 року покинув Дамаск і вилетів до Москви, коли опозиційні сили підійшли до столиці Сирії.
“Вони розробили шлях виходу з Тегерана на випадок, якщо відчують потребу втекти, що включає збір активів, майна за кордоном і готівки для забезпечення їх безпечного проїзду”, – розповів співрозмовник The Times.
Хаменеї контролює величезну фінансову імперію. Йдеться, зокрема, про організацію Setad — одну з найпотужніших структур Ірану, що входить до системи напівдержавних благодійних фондів, відомих своєю закритістю та непрозорістю. Згідно з розслідуванням Reuters ще в 2013 році, сукупна вартість активів, нерухомості та компаній, пов’язаних з Хаменеї, оцінювалася в 95 мільярдів доларів.
Багато з його найближчих соратників заздалегідь забезпечили собі запасні аеродроми. Так, родичі секретаря Вищої ради національної безпеки Ірану Алі Лариджані вже живуть за кордоном — у США, Канаді та Дубаї.
Приводом для розробки плану втечі стали масштабні протести, які протягом останнього тижня охопили міста по всій країні, включаючи священне для шиїтів місто Кум. Причиною стали економічна криза, інфляція і різке знецінення іранського ріалу, який досяг рекордного мінімуму по відношенню до долара США.
Протестувальники звинувачують сили придушення заворушень у жорстокому насильстві. За їхніми словами, застосовуються бойова зброя, сльозогінний газ і водомети. У придушенні демонстрацій задіяні Корпус вартових Ісламської революції, формування Басідж, поліція і армія. Всі ці структури знаходяться під прямим командуванням Хаменеї, який залишається верховним джерелом влади в країні і контролює армію, суди і ЗМІ.
План втечі хочуть задіяти в разі, якщо аятолла відчує, що силовики більше не виконують накази. При цьому дезертирство в Ірані вважається вкрай ризикованим кроком: Хаменеї вибудовував систему особистої лояльності десятиліттями, контролюючи призначення і безпеку ключових фігур.
Проте західна розвідка в психологічному профілі, з яким ознайомився The Times, зазначає, що лідер Ірану помітно ослаб.
У документі йдеться, що Хаменеї «ослаб як психічно, так і фізично» після торішньої 12-денної війни з Ізраїлем. Протягом всієї війни він переховувався в бункері, побоюючись повторити долю ліквідованих командирів КСІР. З тих пір аятолу майже не бачать на публіці, а в останні дні протестів він взагалі не робив публічних заяв.
В оцінці розвідки Хаменеї називають “параноїдальним” лідером, одержимим власним виживанням. Саме ця якість, на думку аналітиків, і стала ключовим фактором появи плану екстреної втечі.
“З одного боку, він дуже ідеологічно мотивований, але з іншого боку, він прагматичний у тому, що бачить: він бачить тактичний компроміс заради довгострокової вищої мети. Він мислить довгостроково”, – йдеться в оцінці розвідки.
Видання нагадує, що Хаменеї вважає себе лідером шиїтських мусульман у всьому світі і виправдовує цим підтримку так званої осі опору — «Хезболли», «Хамасу» і шиїтських збройних угруповань у регіоні. Однак руйнування цих фронтів у війні з Ізраїлем посилило невдоволення всередині самого Ірану.
На вулицях країни все частіше лунає одне гасло: «Ні Газі, ні Лівану, я віддам своє життя тільки за Іран». Люди відкрито ставлять під сумнів мільярди, витрачені режимом на зовнішні війни, в той час як власне населення виживає в умовах рекордної інфляції та зубожіння.
