Лівий берег Дніпра. До центру Запоріжжя звідси рукою подати — менше тридцяти кілометрів. Колись тут кипіло життя: квітучі села, заможні господарства, спокійні дороги. Сьогодні ж узбіччя перетворилися на цвинтар металу. Скрізь стоять спалені вщент автівки, а над трасою, наче павутиння, натягнуті захисні антидронові сітки.
Але навіть попри смертельну загрозу, що чигає з неба будь-якої миті, люди залишаються. Вони їздять на роботу, везуть дітей, купують продукти. І саме їх, звичайних цивільних, росіяни обрали ціллю для свого підступного полювання.
Мисливці за загрозами: чому звичайні поліцейські стали «гантерами»
Два Вадими, Максим, Сергій і Павло. У мирному житті вони були оперативниками, вирішували проблеми підлітків, охороняли громадський порядок. Сьогодні ж ця згуртована команда спецпідрозділу Нацполіції Запорізької області має зовсім інше завдання. Вони — «гантери». Професійні мисливці за ворожими дронами.
Їхня зброя — автомати, карабіни та мисливські дробовики. Їхня мішень — будь-який об’єкт у повітрі, що нагадує російський БПЛА. Поліцейські впевнені: «Усі цілі, що з’являються в повітрі — то винятково наші мішені». Це, мабуть, найгуманніша форма мисливства у світі: ворожий дрон, потрапивши в приціл, слухняно падає на землю купою уламків.
Щодня, від ранку до глибокої темряви, вони патрулюють небезпечні ділянки. І щодня стикаються з критичними ситуаціями. Якось ворожий дрон, вже підбитий, увірвався в асфальт лише за п’ять метрів від їхньої службової автівки. Вибух, димова завія, сигналізація… Але ніхто не постраждав. Таке везіння — скоріше виняток, ніж правило.
Технологічна пастка: чому РЕБ не рятує від «Скворців»
«Це справжній цілеспрямований терор проти людей», — каже Сергій, співробітник спецпідрозділу. І він має рацію. Росіяни б’ють по всьому: ринках, аптеках, кав’ярнях, приватних авто. Їм байдуже, хто в салоні і куди їде машина.
Особливу загрозу останнім часом становлять дрони з керуванням по оптоволокну. На них не діють звичайні системи радіоелектронної боротьби (РЕБ). Вони летять точно в ціль, ігноруючи перешкоди.
«Сьогодні зранку постраждав цивільний чоловік… Ми його швидко відвезли на військовий стабілізаційний пункт. Сам він цілий, тяжких поранень не має, але дістав сильну контузію. Це був „приліт“ саме дрона на оптоволокні — влучив йому точно в машину. Ось подивіться, навколо валяється це обгоріле оптоволокно з котушки», — розповідає Максим, показуючи наслідки чергової атаки.
Водій тієї автівки дивом залишився живим: він встиг вистрибнути з салону на ходу, хоча осколки посікли йому ногу. А за пів години на тій самій дорозі, за сотню метрів, інший дрон атакував ще одне цивільне авто. Знову удар у моторний відсік. Знову спалений метал.
«Вогонь! Тах-тах! Бабах!»: як це працює на практиці
Під час зйомки над головами журналістів раптово лунає характерний звук. «Дрон! Він летить! Швидше до укриття!» — кричать поліцейські. Миттєва реакція: затвори автоматів зводяться вгору. «Підлітає! Вогонь! Тах! Тах! Бабах!».
Вибух у повітрі. Ворожий камікадзе знищено. «Ура! Влучив!» — лунає полегшене. Поліцейські підходять до уламків. На корпусі чітко видно напис: «Скворец». Поруч лежить котушка від оптоволоконної лінії зв’язку. Ці дрони запускають з окупованих Василівки та Дніпрорудного, з південного берега пересохлого Каховського водосховища.
Вже понад пів року ці відважні люди своїми обличчями приймають удар на себе. Вони не мають потужних комплексів ППО, але мають витримку, зброю і бажання захищати своїх. Саме завдяки їхній щоденній, непомітній для великих зведень роботі, більшість ворожих безпілотників не долітають до цивільних цілей.
А що ви думаєте про героїзм наших поліцейських на передовій? Пишіть свою думку в коментарях та обов’язково поділіться статтею з друзями!
