Надія Савченко відверто розповіла про особисте життя

Ексдепутатка парламенту та військовослужбовиця ЗСУ Надія Савченко ніколи не прагнула мати сім’ю, обранця чи нащадків. Про власні погляди на приватне життя вона вперше докладно висловилася під час інтерв’ю, яке з’явилося 6 листопада на платформі YouTube у блогерки Наташі Влащенко.

«Чи втратили ви надію на своє особисте життя, зустріти своє кохання?» – поцікавилася блогерка.

«Я її ніколи не мала. Я маю надію на щось інше. Всі люди різні, розумієте? Я ніколи не плекала бажання бути з кимось, мати якусь родину, – пояснила Савченко. – В мене є моя сестра, моя мама. Є якісь люди, з якими я дружу».

Будьте першими в курсі головного

Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.

Чому екснардепка не бачить себе в ролі дружини та матері

45-річна Савченко наголосила, що в прийдешньому не уявляє себе в ролі матері чи дружини.

«Я не хочу і ніколи не хотіла мати таке майбутнє, в якому я бачила своїх дітей, свого чоловіка, своїх онуків, в якому я бачила свою старість поруч з кимось. Я бачила свою старість по-іншому», – зазначила вона.

Військова зазначила, що в поважному віці прагне мандрувати різними країнами та присвятити себе творчості.

«Я не відчуваю потребу у підтримці. Чому люди хочуть сім’ї або любові? Бо вони недоповнені. Їм треба оця друга половинка, щоб доповнити. Я можу пускати когось в своє життя на якийсь певний період часу», – висловила думку Савченко.

Військовий шлях та політична діяльність

Контекст

Савченко народилася 11 травня 1981 року в місті Києві в родині інженера. Закінчивши школу, вона вивчилася на модельєра-дизайнера, згодом упродовж року опановувала фах на факультеті журналістики Київського національного університету, після чого уклала контракт зі Збройними силами України (ЗСУ). Вона розпочинала військову службу зв’язківицею в залізничних військах, згодом підписала наступний контракт для проходження служби в лавах 95-ї аеромобільної бригади в Житомирі. Протягом 2004–2005 років у складі української миротворчої місії перебувала в Іраку стрільчинею 3-ї роти 72-го окремого механізованого батальйону. Повернувшись додому з Іраку, вона вступила до Харківського університету Повітряних сил, навчання в якому завершила 2009 року й здобула фах штурманки вертольота Мі-24. Завершивши виш, несла службу на посаді штурманки-операторки Мі-24 у 3-му окремому полку армійської авіації Повітряних сил України в місті Броди на Львівщині.

Савченко брала участь у бойових діях на сході країни в лавах добровольчого підрозділу «Айдар», у червні 2014 року потрапила в полон до бойовиків так званої «ЛНР» на Луганщині, звідки її примусово перевезли на територію РФ. 22 березня 2016 року Донецький міський суд Ростовської області виніс їй вирок у вигляді 22 років ув’язнення, звинувативши в «причетності до загибелі російських працівників медіа на території Луганщини, замаху на вбивство та незаконному перетині держкордону РФ».

У травні 2016 року Савченко була помилувана та обміняна на двох військовослужбовців армії РФ, раніше затриманих українською стороною на Донбасі.

Савченко обиралася народною депутаткою Верховної Ради VIII скликання. Під час виборів до парламенту 2019 року висувалася в одномандатному виборчому окрузі №51 на Донеччині (селище Зайцеве). Її кандидатуру підтримали восьмеро виборців (вона посіла восьму сходинку). Зазнавши невдачі на виборчих перегонах, Савченко знищила у вогні свої агітки. «Я більше нікому нічого не винна, і це прекрасне відчуття», – підсумувала вона.

У 2018 році співробітники СБУ затримали Савченко за підозрою у спробі вчинення терористичних актів та організації державного перевороту. 16 квітня 2019 року ухвалою суду її звільнили з-під варти.

Савченко вкрай рідко робить публічні заяви про свою службу у війську, проте влітку 2025 року порушила тишу, аби спростувати чутки про нібито черговий полон у ворога.

У березні 2026 року їй присвоїли військове звання майора.

А що ви думаєте про це? Пишіть свою думку в коментарях та поділіться статтею з друзями!

Читайте далі