“25 лютого я вже пішла у ТРО”: вчителька проміняла клас на військову форму, історія бойової медикині

Бойова медикиня Наталя Челомбітко з одеської 126-ї бригади територіальної оборони не лише виконує свої обов’язки на передовій, але й творить вірші, присвячуючи їх своїм побратимам, мешканцям прифронтових зон та загиблим у війні. В сюжеті Суспільного розповіли історію бойового медика.main.politeka.net

Десять років вона працювала вчителем української мови та літератури у школі, після чого перейшла на роботу до Державної кримінальної виконавчої служби України. Навіть на пенсії, в званні підполковника внутрішньої служби, вона продовжувала працювати цивільним фахівцем.

“Коли вранці 24 лютого сталися перші вибухи, спочатку я не могла повірити в те, що це дійсно сталося. 25 лютого я вже пішла у ТРО, мене там зустріли, потрібні були люди, попросили прийти наступного дня. На той час взагалі не вистачало медиків і мене попросили. Сказали, що навчать всьому, що потрібно”, — розповіла вона.

Будьте першими в курсі головного

Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.

В даний час Наталя Челомбітко служить бойовою медичною працівницею у 126-ій бригаді територіальної оборони в Одесі. Крім того, вона навчає військових та виконує обов’язки позаштатного психолога в батальйоні. Навіть при щоденних обстрілах їй вдається творити вірші. Це захоплення вона почала ще до початку війни, але перший воєнний вірш, “Гроза”, з’явився у неї в 2019 році.

На думку жінки, в кожного українця повинно бути бажання стати на захист Батьківщини.

“У цій війні неможливо перемогти без світової підтримки. Війна вже прийшла в кожен дім, родину, тому ми маємо згуртуватися і бути разом. Українці вже довели всьому світу, що ми можемо себе захищати, дати відсіч ворогу й відстояти свою волю”, — зауважила військова.