Американські журналісти опублікували одразу п’ять пунктів плану, які могли б справді чинити тиск на Путіна.
Експерти зазначають, що Росія не зможе залишатися у стані воєнного конфлікту з Україною вічно. Це означає, що ситуація все більше перетворюється на війну на виснаження між здатністю Москви продовжувати боротьбу та здатністю Заходу підтримувати Україну. Однак для того, щоб прискорити примус РФ до миру, Захід може піти на п’ять ефективних заходів, які підірвуть економічну спроможність Кремля продовжувати вторгнення.
Про це пише авторитетне американське видання Politico.
“Ось п’ять речей, які могли б зробити політики, якби вони справді хотіли чинити тиск на Путіна”, – зазначено у матеріалі.
Виправлення граничної ціни на нафту
У грудні 2022 року клуб багатих країн G7, а також ЄС та Австралія запровадили безпрецедентне обмеження на ціну російської нафти в 60 доларів за барель, сподіваючись, що це змусить Москву продовжувати постачання для стабілізації світового ринку, але скоротить її доходи від продажів. Спочатку план спрацював, але згодом його ефективність знизилася, оскільки Москва знайшла способи оминути правила. Сьогодні практично жодна марка нафти не продається нижче за граничну ціну.
Зараз для Києва першочерговим завданням є переконати західних союзників вжити заходів проти “тіньового флоту” застарілих танкерів, які Росія використовує для продажу своєї нафти в порушення санкцій. Київ також наполягає на тому, щоб його партнери закрили лазівку, яка дозволяє таким країнам, як Індія, Туреччина та Китай, купувати російську нафту за будь-яку ціну та переробляти її на бензин, дизельне паливо та інші види палива для продажу в інших країнах.
Однак відсутність згоди серед західних союзників, які кажуть, що США не зацікавлені у посиленні існуючих правил, а також побоювання щодо зростання цін на енергоносії стримують будь-які дії.
Удар по російській торгівлі металами
Більш рішуче налаштовані європейські столиці наполягають на забороні всього імпорту російського алюмінію, оскільки зараз близько 80% торгівлі цим металом не підпадає під санкції.
Хоча цей крок підтримали Естонія, Латвія, Литва та Польща, Єврокомісія не включила ідею до своєї останньої пропозиції щодо санкцій. Проте виконавчий орган ЄС зазначив, що цей захід може бути розглянутий у майбутньому пакеті.
Як компроміс офіційні особи можуть запропонувати часткову або поетапну заборону. Саме так справи з нинішніми обмеженнями ЄС на російські сталеві напівфабрикати. Незважаючи на загальну заборону на сталь, російські сляби [полупродукты металлургического производства — прим.
ред.] для повторної обробки, як і раніше, дозволені до ввезення в ЄС до 2028 року. Те саме можна сказати і про чавун — найважливіший матеріал для сталеливарного сектора. За оцінками European Aluminium, російські компанії заробляють на експорт близько 2,2 мільярда євро.
Перекриття газових кранів
Минулого року на частку Росії, як і раніше, припадало близько 15% імпорту газу до ЄС, і це незважаючи на те, що Європа збільшила імпорт зрідженого природного газу зі США, Норвегії, Лівії та Алжиру. Більше того, такі країни, як Бельгія та Іспанія, навіть збільшили закупівлю газу у Москви 2023 року.
Це означає, що ЄС продовжує набивати кишені Кремля, купуючи газ. За даними Центру досліджень енергетики та чистого повітря, за останні два роки газові платежі ЄС на користь Росії перевищили 80 мільярдів євро.
Проте відмова від російського газу – непростий процес. Багато країн уклали довгострокові контракти, які важко розірвати. Один із дипломатів, який говорив на умовах анонімності, дав мало шансів на більш жорстку відмову від російського газу в масштабах всього блоку.
Крім того, країни ЄС заплющують очі на російський ЗПГ, який проходить через європейські порти, прямуючи до інших пунктів призначення. Однак, припинення цієї практики залежить від столиць окремих країн, таких як Франція та Бельгія, а не від брюссельських бюрократів.
Боротьба з посередниками
Такі країни, як Грузія та Вірменія на Південному Кавказі, а також Казахстан у Центральній Азії, межують з Росією або знаходяться у безпосередній близькості від неї та мають важливі торговельні відносини з Москвою. Брюссель призначив колишнього посла ЄС у США Девіда О’Саллівана спецпредставником ЄС із санкцій, який їздитиме країнами колишнього Радянського Союзу і чинитиме тиск з приводу дотримання обмежень.
Поки що, схоже, це працює — і Вірменія, і Казахстан публічно заявили про свій намір дотримуватись західних санкцій. Проте Грузія вирішила не дотримуватися цих правил. Туреччина, Індія та Китай скористалися потребою Москви в альтернативних торгових шляхах. Пекін постачає тонни обладнання, яке може бути використане російськими військами, що воюють в Україні.
Хоча Брюссель разом із США намагаються стежити за обходом санкцій, закрити лазівки швидше, ніж їх відкриють посібники Путіна, буде нелегким завданням.
Формально Брюссель має право призупинити всю торгівлю товаром, якщо держава не прислухається до “індивідуальних заходів та роз’яснювальної роботи ЄС”. Але для такого кроку потрібна одностайність усіх 27 країн Євросоюзу, що робить планку вето досить низькою, особливо якщо якась країна ЄС отримує вигоду від таких продажів.
Сказати “ні” російської атомної енергії
Москва, як і раніше, є важливим для Євросоюзу гравцем у сфері атомної енергії. На той момент заступник міністра енергетики України Фарід Сафаров заявив у листопаді, що європейським країнам настав час припинити співпрацю з російською держкорпорацією з атомної енергії “Росатом”, яка наразі надає паливо та послуги в низці країн ЄС. Хоча цей сектор не є найбільшим джерелом доходу Москви, він надає величезний важіль “м’якої сили” та дає російським державним компаніям доступ до чутливої європейської інфраструктури.
Проте бар’єром для більш жорстких заходів знову стає Угорщина. Будапешт зараз розширює атомну електростанцію “Пакш” за підтримки “Росатому”, а прем’єр-міністр Віктор Орбан має намір блокувати будь-які санкції щодо цього сектора.
Хоча в короткостроковій перспективі немає жодних ознак того, що Росія закінчує кошти, експерти зазначають, що навряд чи вона зможе залишатися в стані військового конфлікту вічно. Це означає, що ситуація все більше перетворюється на війну на виснаження між здатністю Москви продовжувати боротьбу та здатністю Заходу підтримувати Україну.
Оскільки політичні розбіжності та економічні проблеми перешкоджають вживанню заходів, які могли б вплинути на здатність Москви фінансувати військові дії, останній раунд санкцій, швидше за все, не стане чимось іншим, крім символічного жесту.
Як раніше повідомлялося, шейхи ОАЕ у терміновому порядку перекрили шлях для “тіньового флоту” Путіна.
