Багато людей продовжує відкривати для себе рідкісні українські слова, які тривалий час залишалися поза широким ужитком.
Одне з таких — слово «зокола», яке нині викликає подив у більшості мовців. Лише небагато зможуть одразу пояснити його точне значення.
Лінгвісти наводять одразу кілька близьких за змістом тлумачень:
- ззовні, з боку, з поверхні;
- навколо або навкруги;
- на певній відстані, здалеку;
- у переносному значенні — непрямо, натяками.
Слово є досить універсальним і допомагає точніше передавати просторові або приховані контексти у висловлюваннях.
«Зокола» активно вживалося в українських художніх текстах минулих століть. Наприклад:
- «Якусь мить Коля ще дослухався до звуків зокола — знадвору.»
- «Харитина Григорівна так гляділа, щоб зберегти добрий вигляд зокола і всередині.»
Подібні фрагменти також трапляються у фольклорі: «Цар годує сокола, а цариця дятла, а шуліка і сорока зокола сидять».
Слово «зокола» — лише один із прикладів скарбів української лексики, які варто відроджувати у щоденному мовленні. Воно додає гнучкості висловам і зберігає зв’язок із літературною традицією.
За словами мовознавців, повернення таких архаїзмів до активного використання допомагає українцям глибше відчути свою культурну ідентичність і зміцнити мовну самобутність.
