Як змінилися тіла астронавтів після 9 місяців у космосі

Будьте першими в курсі головного

Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.

Дев’ятимісячна місія на борту Міжнародної космічної станції (МКС) завершилася для астронавтів NASA Батча Вілмора та Суніти Вільямс поверненням на Землю. Проте тривале перебування в умовах невагомості серйозно вплинуло на їхній фізичний стан.

Після посадки капсули SpaceX Crew Dragon медики одразу надали астронавтам допомогу та доставили їх на ношах до Космічного центру Джонсона в Х’юстоні. Лікарі вже під час місії помічали у них ознаки виснаження та втрати ваги, що викликало занепокоєння.

Фахівці NASA пояснюють, що головною проблемою довготривалих космічних польотів є відсутність гравітації. Це призводить до:

• Атрофії м’язів та втрати кісткової маси – навіть за умов щоденних тренувань, астронавти неминуче втрачають м’язову силу. За шість місяців у невагомості людина може втратити до 50% своєї фізичної витривалості.
• Зниження ваги – через зміну смакових відчуттів і зменшення апетиту. Ще у вересні лікарі помітили, що Суніта Вільямс виглядає надто виснаженою.
• Перерозподіл рідини в організмі – це викликає “ефект набряклої обличчя” та зменшення об’єму ніг, що в NASA жартома називають “курячими ніжками”.

Тривале перебування у космосі також впливає на:

Кровоносну систему – серце працює менш інтенсивно, що може призвести до зниження його функціональності.

Ризик тромбозу – перерозподіл рідини підвищує ймовірність утворення тромбів.

Зір та артеріальний тиск – у деяких астронавтів після польоту спостерігаються проблеми із зором.

За словами лікаря Вінея Гупти, на повне відновлення астронавтам може знадобитися до шести тижнів. Експерти NASA продовжують вивчати вплив невагомості на організм людини, адже такі дослідження важливі для майбутніх місій на Марс та далекі планети.