Що означає популярний термін street style, або streetwear? В основі естетики вуличної моди закладень протест проти суворих модних законів від-кутюр. Загалом цей стиль мав різні прояви – від хуліганських образів скейтбордистів та реперів до стриманих луків зі смаком від голлівудських зірок.
Стиль дозволяє робити зі своїм чином все. Або майже все. Однак важливо, щоб аутфіт розкривав вашу особистість або принаймні транслював якусь думку. Водночас street образ завжди повинен виділятися, мати певну изюминку.
Як з’явилася ідея street fashion?
Чимало дослідників історії моди називають точну дату появи вуличного стилю – 1978 рік. Це відбулося на вулицях Нью-Йорка: звичайний репортер Білл Каннінгем вирішив фотографувати перехожих для розваги. Але він і гадки не мав, що його хобі матиме такий великий резонанс та його наслідувати фотографи світових столиць моди.
А ідея одягатися зручно та дещо недбало зародилася у кількох країнах одночасно. Вже на початку 1950-х років у Японії та Великобританії люди почали віддавати перевагу зручному та вільному одягу. Новий стиль швидше висловлював індивідуальність, ніж заковував у суворі рамки. Тому хвиля вільного вираження через одяг швидко поширилася світом. Не обминула вона і США.
Вуличних модників у 70-80-х надихало чимало промов:
- хіп-хоп;
- джаз;
- панк;
- heavy metal;
- нова хвиля;
- Скейтбординг.
Велике вплив мали і світові бренді, які вирішили наголошувати на повсякденному комфорті. У той час на піку популярності були речі від Adidas, Dr. Martens, Schott NYC, Kangol тощо. Наприклад, взуття adidas Sambaщо з’явилося на ринку ще у 1950-х, було популярним не лише серед спортсменів, а й – звичайних поціновувачів комфорту.
Одним із перших елементів стрітстайлу вважаються футболки. Наприкінці 80-х знаменитий засновник бренду для серфінгістів Шон Штюсі почав продавати футболки з його фірмовим логотипом. Приблизно тоді ж світові бренди одягу взяли за основу для своєї продукції комбінування спортивного стилю з робочим.
Еволюція вуличного стилю з початку 1990-х років до сьогодення
На початку 90-х такі відомі лейблі звукозапису хіп-хоп, як Def Jam Recordings, Tommy Boy Records тощо почали випускати фірмові куртки та інші вироби.
У середині 90-х відбувся ще один визначний поворот. Компанії з виробництва спортивного одягу почали підлаштовуватися під музичні тренди. Особливо це було помітним у Штатах. На той час популярним став гангстерський реп. Знамениті американські спортивні команди, наприклад New York Yankees або Chicago Bulls, реалізували кепки, майки та куртки, які враховували запити зірок ріпу.
Не можна не згадати про знаменитого репера Кертіса Джеймса Джексона, більше відомого як 50 Cent, який запустив власну марку одягу G-Unit. У 2003 він уклав контракт із Reebok і випустив лімітовану колекцію кросівок зі своїм автографом.
Отож street style 1990-их та 2000-их розвивався як результат чисельних колаборацій спортивних брендів та сценічних виконавців. Найбільш популярною взуттям на той час стали кросівки Nike Air Force 1, які вважалися бестселером і серед музикантів.
Що характерно для вуличної моди сьогодні?
Основний акцент у street fashion робиться на комфорт, а не трендовість. Тому можна сміливо комбінувати брендовий одяг та речі з мас-маркету.
Поєднання різних стилів та напрямків – головна «фішка» стрітстайлу. Приклад жіночого образу: штани cargo яскравого кольору та класична чорна кофта-піджак Шанель на ґудзиках. У чоловічому вуличному стилі переважають монохромні футболки або світшоти та джинси, cargo, спортивні штани та джогері.
Прагніть використовувати мінімум брендових речей. Важливим складовим образу було і залишається взуття. Наприклад, кеді Конверс чудово підходять для будь-якого стріту образу.
Ще одна особливість стилю – багатошаровість. У жіночому образі це може бути спортивний костюм з піджаком та зав’язаним на шиї теплим свитером або шарфом. У чоловічому – сорочка, свитер, штани вільного крою і в’язана жилетка, кардиган або об’ємний шарф. Вдало доповнити як жіночий, так і чоловічий, street look шкіряна чорна сумка-бананка. Хоча об’ємні зручні сумки та рюкзаки також досить поширені.
