“Щодо нічного обстрілу. Те, що я пережила в катівнях росіян, те, що я спостерігаю під час хвиль Shahed і ракет на наші міста, – не просто система злочинів, це сакралізоване зло – зло, що прийняло свою сутність і пишається собою. У них існує наука катуваннь – це більше за все нагадує обряд, а не випадкове насильство, цє є системний ритуал знищення людської гідності”, – пише парамедикиня Юлія “Тайра” Паєвська на своїй сторінці в соцмережі “Фейсбук”, передають Патріоти України, та продовжує:
“У масштабах країни обстріли мирних міст є масштабовані тортури цілого народу. Струм у катівнях, Shahed по мирних містах, системні побиття в російських тюрмах, ракети по багатоповерхівках із дітьми, інформаційні вкиди із пропагандиськими маніпулятивними наративами – це є прояви трансцендентнальної тиранії, що направлена на роз’єднання нашої спільноти й живиться страхом своїх цілей.
Сьогодні Кремль пішов ва-банк, відкинувши остаточно спроби відбілити свої дії в очах світової спільноти.
Ворог запускає хвилі Shahed і пропагандистських атак – брудніші, хитріші, глибші. Вони намагаються вбити нас у наших домах і в наших душах – зсередини, щоб не треба було перемагати нас на полі бою.
І ця тиранія має свій алгоритм.
- Відокремити людину від спільноти.
- Позбавити її голосу, правди, імені.
- Змусити сумніватися у власній цінності.
- Поставити виживання вище за гідність.
- Нав’язати мову ворога, категорії ворога, страх, сформований ідеологами ворога.
- І змусити повірити, що ніхто не прийде на допомогу.
Це сатанінський механізм знищення народу через руйнування довіри.
Щоб перемогти, треба розуміти не демонологію, а механізм трансценденції тиранії.
Він долається тільки тоді, коли ми залишаємося єдиним цілим.
Єдність – це дія, самих слів мало.
Мусимо:
- говорити правду, називати речі й події словами, що визначають їхню істинну сутність;
- підтримати того, кого знищують, і фізично, і морально;
- не погоджуватися на мову ненависті;
- обирати гідність у будь-якій ситуації;
- продовжувати спротив, шукати нові способи впливу й боротьби.
Нас хочуть винищити як націю не лише фізично, а й через роздроблення, токсичну зневіру, нав’язану ворожнечу, викривлення пам’яті, зміну мови, сенсів, нав’язати відчуття безсилля.
Тому наше виживання – це не питання зброї, а питання побудови й укріплення зв’язку між людьми доброї волі.
Зараз будь-яку дію, що можє роз’єднувати українців, я сприймаю як роботу на ворога.
Коли ми разом – ми трансцендуємо їхню тиранію.
Вони бояться зброї, але їхній найбільший кошмар – усвідомлення того, що ми зберігаємо і примножуємо далі рішучість залишитися вільними людьми.
Вони бояться того, що ми все запам’ятаємо, і того, що навіть у катівні чи під обстрілом вільна людина не здається, вільні люди об’єднуються. Не ми починали цю війну.
Безмежна скорбота за всіма загиблими на цій війні. А Україна буде завжди, фіг ви, суки, вгадали”.
