Головне управління розвідки Міністерства оборони України повідомило, що під час ударів з використанням безпілотних засобів ураження на території тимчасово окупованого півострова Крим було виведено з ладу низку специфічної ворожої техніки.
Наскільки складною була ця операція та які втрати понесли вороги – давайте розберемося.
Чому серед цілей більше РЛС?
Спочатку кілька фактів: саме ті засоби, які ГУР МО України методично вражало останнім часом, – це гелікоптер, низка систем протиповітряної оборони та радіолокаційні станції окупантів у Криму. Як повідомили в розвідці, під удар потрапили:
- ЗРГК “Панцир-С1” – 3 одиниці;
- ЗРК С-300ВМ – 2 од.;
- РЛС “Подльот” – 2 од.;
- РЛС “Ніобій-СВ” – 2 од.;
- РЛС “Каста 2Е2” – 3 од.;
- РЛС “Імбірь” – 1 од.;
- РЛС “Нєбо-СВ” – 1 од.;
- РЛС “Нєбо-М” – 1 од.;
- РЛС 59Н6-Е “Протівнік-ГЕ” – 1 од.;
- БРЛС “Мис” – 1 од.;
- командний пункт РЛС “СТ-68” – 1 од.;
- РЛС 39Н6 “Коста 2Е2” – 1 од.;
- транспортно-буксирне судно проекту С4236 – 1 од.;
- гвинтокрил Мі-8 – 1 од.
Як видно з переліку, удари завдавалися переважно по РЛС і комплексах ППО ворога в Криму. І якщо комусь здається, що знищення радіолокаційної станції – це не особливо значна мета, важливіше знищити самі ЗРК і ЗРГК, то це серйозна помилка.
Без РЛС будь-яка система протиповітряної оборони стає сліпою і не здатною ефективно виконувати свої функції, стаючи безпорадною проти атак супротивника. Саме тому, коли потрібно вивести з ладу дивізіон ППО, удар в першу чергу наноситься по радіолокаційній станції, а не по пускових установках.
Саме тому в списку знищених цілей так багато РЛС і менше зенітних ракетних комплексів. Але наскільки це болісна втрата для російських окупаційних військ і до чого це може призвести?
Наслідки для ворога
По-перше, треба розуміти, що виробництво радіолокаційних станцій в Росії значно відрізняється за темпами та обсягами від виробництва ЗРК, яких окупанти отримують не так багато. До введення санкцій проти Росії виробництво РЛС займало набагато більше часу та ресурсів, і зараз ситуація тільки ускладнилася.
Системи ППО в Росії – це ті, що виробляються найповільніше з усіх товарів військово-промислового комплексу. А РЛС, ймовірно, є найбільш складними для виробництва і з дефіцитом постачань.
Тому, коли радіолокаційну станцію втрачають, російське командування не чекає нової з виробництва, а переводить робочу систему з іншого дивізіону, роблячи його таким чином беззахисним.
У списку виведених з ладу в Криму РЛС можна помітити різноманіття назв, що не є випадковим. Наприклад, РЛС “Нєбо-М” та “Каста 2Е2” говорять багато про що.
Згідно зі штатною комплектацією дивізіону ППО, що складається з зенітних ракетних комплексів С-300/С-400, додавалися секторальні РЛС управління 92Н2Е та кругового огляду 91Н6Е. Але після регулярних ударів по Криму їх стало мало. Зараз станції 91Н6Е майже не вистачає на полк, не кажучи вже про забезпечення дивізіону!
Щоб компенсувати нестачу РЛС кругового огляду, до Криму почали завозити простіші, такі як “Нєбо-М” і “Каста 2Е2”. І їх знищення свідчить про серйозні проблеми в противника з забезпеченням ППО штатними РЛС.
Виведення з ладу РЛС “Подльот” також вказує на труднощі із забезпеченням кримського угруповання, оскільки ці станції працювали разом зі станціями “Нєбо” і “Каста”, взаємно посилюючи одна одну… Але не допомогло.
Знищення та ушкодження всіх цих РЛС фактично знешкоджує російську ППО в Криму, представлену двома зенітно-ракетними полками – 12-м та 18-м, а також 3-м радіотехнічним полком. Виглядає, що полювання ГУР МО України на “очі” окупантів було дуже успішним.
Що стосується самої операції, поки що жодних подробиць не розголошено, окрім того, що удар був комбінованим, із застосуванням як нових типів ударних дронів, так і fpv-дронів на оптоволокні, які стартували з морських майданчиків.
Протягом короткого часу російська ППО в Криму виявилася сліпою, і швидко вирішити питання заміни цих систем без вилучення аналогічних з інших об’єктів неможливо, що робить їх беззахисними.
Що може статися за час, поки російська ППО в Криму буде “підсліпуватою” – складно сказати. Але вже давно російська протиповітряна оборона розтягується між активними бойовими діями та тиловими зонами, і проблеми з РЛС та ЗРК постійно зростають.
