В Абу-Дабі продовжаться переговори американської, української і російської делегацій попри те, що попередній раунд не приніс жодних результатів хоча б щодо «енергетичного» перемир’я.
Вже цієї неділі, 1 лютого, за словами Володимира Зеленського, відбудуться чергові консультації у тристоронньому форматі США-Україна-Росія. Попередні проходили 23-24 січня в Абу-Дабі (ОАЕ). Це була перша в такому форматі зустріч після майже річної паузи. Навесні 2025 року в Стамбулі українська та російська делегації теж проводили переговори за посередництва американців. Тоді в Туреччині навіть чекали на Дональда Трампа. Володимир Зеленський також був готовий долучитися. Проте не з’явився саме Путін.
Нагадаємо, що навесні минулого року адміністрація США підтримувала ідею встановлення безумовного та всеохопного режиму припинення вогню на 30 днів, погрожуючи запровадити проти Росії нищівні санкції. Проте Трамп щоразу встановлював нові дедлайни, відмовляючись тиснути на Путіна. В середині травня 2025 року, зібравшись у Києві на саміт «коаліції охочих», європейські лідери, начебто погодивши свої дії із Вашингтоном, висунули Кремлю ультиматум: або Росія погоджується на всеосяжне припинення вогню на 30 днів у повітрі, на морі та на суші, або на Москву чекає нова хвиля санкцій.
Проте цей здавалося б узгоджений з американцями ультиматум так і не був втілений у життя. Путін отримав від адміністрації Трампа мовчазну згоду на продовження геноциду українців, поки тривають переговори. Друга спроба оживити тристоронній формат консультацій відбувається прямо зараз, коли через російські удари по енергетичній інфраструктурі українські міста опинилися на межі гуманітарної катастрофи. Те, що українці вимушені жити без опалення, світла та води у 20-градусний мороз Трамп називає «дивовижними речами», поки Кремль продовжує вимагати на тристоронніх консультаціях виходу України з Донбасу.
Про що йдеться на переговорах США, України та Росії в ОАЕ? Які пункти «мирного» плану обговорюються та де заховані головні пастки? Читайте в матеріалі ТСН.ua.
За словами Володимира Зеленського, на переговорах в Абу-Дабі 23-24 січня обговорювалися здебільшого питання військового характеру — кроків для закінчення війни, реального контролю та моніторингу. Консультації в ОАЕ відбулися одразу після переговорів Зеленського з Трампом у Давосі на Всесвітньому економічному форумі, та після чергового візиту спецпредставника Трампа Стіва Віткоффа та зятя Трампа Джареда Кушнера до Путіна в Москву.
Зустрічі в Абу-Дабі можна назвати поновленням минулорічного «стамбульського» формату. Як і тоді в Туреччині, так і зараз в ОАЕ переговори відбуваються за наполяганням американської сторони, яка досі вірить у можливість досягнення компромісу з росіянами. Проте з однією вагомою різницею — росіянам таки вдалося протиснути створення переговорних підгруп. Таку пропозицію навесні 2025 року висував тодішній голова російської делегації Володимир Мединський.
Зараз Мединський не бере участі в по суті відновлених переговорах української та російської делегацій за посередництва американців. Проте переговорні підгрупи, судячи з публікацій в українських ЗМІ, таки з’явилися. Їхня поява може бути цілком виправданою, якщо сторони обговорюють реальне встановлення режиму припинення вогню та його моніторингу, розведення сил і засобів тощо. Проте Москва в цьому не зацікавлена, а консультації в ОАЕ, ще й на рівні підгруп, використовує для імітації переговорного процесу й затягування часу, продовжуючи геноцид українців.
Якраз у ніч на суботу, 24 січня, Росія здійснила черговий масований обстріл. У результаті 6 тисяч будинків у Києві (а це близько половини всього житлового фонду столиці) знову залишилися без опалення, вже не кажучи про світло та воду. Проте американська делегація в ОАЕ зробила вигляд, що цього не помітила, продовживши переговори з росіянами. Ба більше, Кремль знову наполягає на «формулі Анкориджа», а за повідомленнями американських ЗМІ адміністрація Трампа прив’язує надання гарантій безпеки до територіальних поступок з боку України.
ТСН.ua пояснює найбільш суперечливі переговорні позиції.
Припинення вогню. Від весни 2025 року, коли відбувалися стамбульські переговори, Росія демонстративно декларує позицію: «Поки все не погоджено — нічого не погоджено». Кремлівські посадовці неодноразово відкидали можливість встановлення всеосяжного режиму припинення вогню на 30 днів, и хоча б енергетичного перемир’я, поки не буде погоджений російський план капітуляції України, чергову версію якого світ побачив у листопаді 2025 року. Й після саміту з Путіним на Алясці необхідність спершу встановити режим припинення вогню відкинув і Дональд Трамп.
Американці, на відміну від європейців, не збираються відправляти до України свої «сили запевнення» для гарантування режиму припинення вогню й зупинки бойових дій. Натомість обіцяють надавати логістичну підтримку, супутникові та дані розвідки, а моніторити лінію розмежування хочуть за допомогою дронів. Але чи вистачить цього для контролю за лінією фронту протяжністю близько 3 тис. км із інтенсивними бойовими діями на майже 1 тис. км?
Наприклад у часи існування Мінських домовленостей для моніторингу режиму припинення вогню та відведення сил і засобів на Донбасі діяла СММ ОБСЄ. Проте й ця спеціальна місія з окремим бюджетом (до 100 млн євро щорічно) не справлялася з покладеними на неї функціями моніторингу й верифікації близько 340 км лінії бойового зіткнення. На сьогодні, на відміну від 2014 року, ні на рівні ООН, ні ОБСЄ, ні тим паче ЄС не обговорюється створення хоча б якоїсь місії для моніторингу режиму припинення вогню та його порушень із відповідним мандатом і бюджетом.
Територіальні поступки. Після переговорів в Абу-Дабі 23-24 січня The New York Times повідомила, що американська та українська сторони обговорювали розміщення нейтральних сил — миротворців — у частині Донецької області, або ж формування там демілітаризованої зони. Вочевидь ці пропозиції лунають, бо в Кремлі неодноразово повторювали, що «сили запевнення», до яких входитимуть натовські військові, будуть законними військовими цілями для Росії. Проте й тут постають ті ж самі запитання: які це будуть країни; мандат якої міжнародної організації ці сили будуть виконувати; та на які гроші вони будуть здійснювати свою роботу.
До того ж, досі Росія не погодилася ні на режим припинення вогню, ні тим паче на «сили запевнення» навіть із нейтральних країн, які моніторитимуть лінію зіткнення або ж демілітаризовану зону. В Кремлі повторюють про «формулу Анкориджа», як передумову вирішення територіального питання. Без цього, за словами помічника Путіна Юрія Ушакова, Росія продовжить домагатися поставлених цілей військовими засобами.
В інтерв’ю ТСН.ua колишній радник міністра оборони Німеччини, експерт Мюнхенської конференції з безпеки Ніко Ланге припустив, що до Аляски та на Алясці американці давали росіянам обіцянки, які зараз не можуть виконати. «Все, що ви чуєте від Ушакова вказує на те, що Трамп, можливо, пообіцяв Путіну, що той отримає Донбас», — вважає Ніко Ланге.
Гарантії безпеки. За словами Володимира Зеленського, документ про гарантії безпеки від США на 100% готовий до підписання. Київ, як відомо, не хоче повторення історії сумнозвісного Будапештського меморандуму, тому наполягає, щоб американські гарантії безпеки для України ратифікував Конгрес США. Проте адміністрація Трампа не поспішає розпочинати консультації із законодавцями на Капітолійському пагорбі. Ба більше, за інформацією Financial Times, яка посилається на вісім джерел, Білий дім дав зрозуміти Києву: гарантії безпеки США залежатимуть від згоди України на територіальні поступки. Й хоч згодом в адміністрації Трампа це спростували, в Кремлі від «формули Анкориджа» відмовлятися не збираються.
«Зусилля „коаліції охочих“ — це добре. У них було кілька гелікоптерів, кілька військових і кілька гарантій тут і там. Але якщо ви поговорите з українцями, то насправді важливі американські гарантії безпеки», — повідомляє видання Politico, посилаючись на американського чиновника.
Україна ніколи не піде на жодні територіальні поступки. Про це неодноразово заявляв президент Зеленський. До того ж, українське командування також повідомляло, що територіальні поступки на Донбасі дадуть можливість ворогу вийти на оперативний простір для подальшого швидкого просування вглиб території України. Вже не кажучи про головну пастку Росії, заховану у «формулі Анкориджа».
Путін постійно повторює, що він не відступиться від вимог, озвучених ним у червні 2024 року, коли він вимагав виходу української армії також із Херсонської та Запорізької областей, які разом із Донецькою та Луганською у вересні 2022 року незаконно записав до російської конституції.
