«Я боявся, що автобус от-от вибухне, і ми всі згоримо. Теж вийшов, і те, що побачив – це важко описати словами»
Мешканець Сум і пасажир знищеного автобуса 69-річний Володимир Бойко пригадав перші хвилини після російської атаки: як намагався деблокувати двері, допомогти іншим та як бачив «абсолютний шок» в очах людей. Як передає «Главком», історію чоловіка розповідає Цензор.Нет.
Бойко у той день їхав з дому у центр міста. «Два тролейбуси «четвертого» маршруту чомусь затримувалися, тому я сів на цей автобус 62-го маршруту. Народу було дуже багато, автобус був забитий вщент. Я пам’ятаю, як на зупинці біля 4-ї школи до автобусу зайшла жінка з малою дитиною. Я попросив людей поступитися місцем. Люди посунулися, жінка з дитинкою сіла, і вийшло так, що я змістився з центру до задньої частини буса», – пригадав чоловік.
Перший вибух було чути, коли автобус наближався до центру міста по вулиці Петропавлівській. Мешканець міста зауважує, що тоді люди почали обговорювати «чи це наші, чи не наші».
«Далі проїхали пів зупинки – і тут – бах! – стався другий вибух. Мені важко описати усі свої враження. Усе стало сипатися, валитися; я зрозумів, що це вибух десь поблизу. Але у цю першу мить – інтуїтивно швидко нахилився у простір між кріслами, де сіла ця жінка з дитиною – і це мене врятувало. Я нахилив до них голову, можливо, навіть хотів їм щось сказати – вже не пам’ятаю, що і як. Голова моя опинилася у просторі між кріслами, зверху на неї посипалося скло», – описав перші секунди чоловік.
Тоді, за його спогадами, молодий хлопець через вибиті вікна вискочив назовні і рефлекторно намагався втекти.
«Я йому крикнув: «Відчиняй двері!» – і він одразу повернувся, почав штовхати. Я йому кричу: «Штовхай, штовхай!» А сам у кр0ві, усе на мені хлюпає…Але я тягнув на себе, а він штовхав від себе – і ми відкрили ті двері. Люди почали вибігати в різні сторони. Я боявся, що автобус от-от вибухне, і ми всі згоримо. Теж вийшов, і те, що побачив – це важко описати словами. Жахливо», – пригадав Бойко.
Чоловік зрозумів, що він був весь у крові, але водночас міг рятувати інших, тож почав витягувати поранених, тих, хто подавав ознаки життя.
«Передня третина автобуса була затрамбована Автобус міг вибухнути.. Вийшов. До мене підійшли якісь люди, сказали: «Сідайте сюди, зараз вас відвезуть у лікарню». Я не захотів; відчував, що поранення у мене не критичні. Піднявся трохи наверх по вулиці Кондратьєва і підняв руку, просячи підвезти мене. Довго ніхто не зупинявся, аж нарешті загальмував чолов’яга у мікробусі з написом «Хліб». Трішки оглянув мене з-заду, чи не забрудню я йому машину (сміється. – ред.), бо спереду я був весь залuтий кр0в’ю. Посадив мене і довіз майже до дому», – підсумував Бойко.
