“Так не може бути, я ж лиш вчора дізналася, що вагітна..” Дружина бійця дізналась про другу вагітність у день втрати чоловіка: “Впала на коліна, почала плакати й обіймати сина”

Дружина загиблого в бою бійця з Буковини, Андріана Лазаренко, дізналася про свою другу вагітність у день смерті чоловіка – він служив на Бахмутському напрямку і потрапив під мінометний обстріл. Їх новонародженого сина назвали Олександром. politeka.net

Старший син подружжя також залишився без тата. Разом з дітьми жінка регулярно відвідує могилу чоловіка, щоб зберегти його пам’ять як героя. Каже, найболючіше те, що у молодшого сина не буде з ним спільних спогадів. Істрію сімʼї розповіли в сюжеті Суспільного.

Андріана дізналася про свою вагітність 18 листопада 2022 року – тоді її чоловік уже тиждень перебував на передовій на Бахмутському напрямку.

Будьте першими в курсі головного

Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.

“Коли дізналася про вагітність, я написала йому повідомлення, хоча він його не відкрив. Але пізніше побратими розповіли мені, що він побачив сповіщення про це й сказав: “Ура, в мене буде друга дитина”, – пригадує жінка.

У той день Олександр потрапив під мінометний обстріл і не встиг укритися у бліндажі. Про смерть чоловіка Андріана дізналася вже наступного дня. Чоловіка впізнали за татуюванням, а тіло ховали у закритій труні. Через це вона все ще відчуває, ніби Олександр повинен повернутися додому.

“Поки під нашу браму під’їхала “швидка” та бійці ЗСУ і я все зрозуміла. Впала на коліна, почала плакати й обіймати сина. Витягнула тест із шухляди й показала сестрі, казала: “Віко, так не може бути, я ж лиш вчора дізналася, що вагітна”, – каже Андріана.

Андріана вважає себе не вдовою, а “дружиною загиблого героя”. Вона пообіцяла собі, зробити їх дітей щасливими. Через чотири місяці після похорону Андріана вирішила взяти свого молодшого сина з собою на могилу його батька. З того часу хлопчик разом з матір’ю кожного тижня приносить на кладовище свіжі квіти та запалює свічку.

Без тата залишився й старший син подружжя – Давид. Тоді йому було 3,5 роки. Він також був на похороні батька, втім спершу не міг змиритися з його відсутністю. Натомість просив щовечора телефонувати татові, щоб дізнатись як у того справи.

“Він впродовж трьох місяців після смерті Олександра дзвонив йому рано, в обід та ввечері. Запитував, чому тато не бере слухавку? Я пояснювала, що там немає інтернету або можливості говорити. Вже десь навесні я на кладовищі сказала йому: “Давидику, тато загинув. Тепер його будинок тут й ми будемо до нього приходити. Ми не перестанемо його любити, але він мусить бути тут”, – каже Андріана.

Щоб зберегти спогади про Олександра, в окремій шухляді зберігають його речі, флягу з водою, на які вигравіюваний позивний бійця “Іспанець”, – у ній досі є вода. Також Андріана зробила альбом, де зібрала фотографії чоловіка. Андріана визнає, що місяці після смерті її чоловіка були важкими, але народження молодшого сина стало для неї стимулом жити далі.