Сирський під Курськом довів, що оперативна раптовість можлива у сучасній війні, – Ігаль Левін

Український Генштаб досяг оперативної раптовості в Курській області, що зумовило успіх операції.

У своєму наступі на Курську область РФ командування ЗСУ зробило, здавалося, неможливе: досягло оперативної раптовості.

Будьте першими в курсі головного

Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.

Про це у своєму блозі в Telegram пише офіцер Армії оборони Ізраїлю, військовий оглядач Ігаль Левін.

“Йде другий тиждень українського наступу в Курській області, і Силам оборони України вдалося вже зайняти місто Суджа, адміністративний центр Суджанського району, і ще десятки населених пунктів. Робити якісь висновки ще зарано (незважаючи на очевидні успіхи та явні ризики), але є й інші, не менш важливі теми. Наприклад, зразкова інформаційна тиша та концентрація сил при досягненні оперативної раптовості.

Думка про те, що сучасна прозорість поля бою більше не дозволяє досягти оперативної раптовості, циркулювала у професійних військових колах як дискусійна. Це було з тим, що у минулому столітті, наприклад, вдавалося домогтися раптовості навіть у таких театрах бойових дій, як відкриті великі пустелі. Тоді не існувало всюдисущих “мавіків”, але великі простори та передові секрети дозволяли відразу ж розкрити наміри ворога, як тільки він починав концентрувати великі сили. Йдеться про танкові та механізовані з’єднання.

Так, наприклад, Роммель у Битві при Газалі ввів англійців в оману хибними танковими атакамиплюс змінив напрямок руху свого головного танкового кулака вже тоді, коли бій почався. Британці приготувалися відбивати німецький прорив на одній ділянці, як Роммель змінив оперативні плани прямо на ходу, кинувши свої танки в обхід укріплених ділянок флангом.

Схожим чином діяли й ізраїльські воєначальники у 50-ті та 60-ті роки, коли концентрували сили в одному місці, створюючи ілюзію наступу на одній ділянці, а потім блискавично змінювали плани та перекидали цілі дивізії на зовсім іншу ділянку, де ворог саме не чекав. .

Так били єгиптян на Синаї, наприклад. Так, “мавіків” тоді не було, але як і під Газалою на півдні Ізраїлю, і на Синаї, на гігантських і відкритих просторах ніяк не приховати танкові бригади та дивізії, концентруючи їх непомітно.

Сумська та Курська області явно не пустеля, але вищезгадані всевидючі дрони, плюс російська агентура, не дозволяли сконцентрувати війська непомітно, щоб для ворога це стало раптовістю.

Я переконаний, що по-перше про плани українського наступу знали одиниці. Ймовірно, Сирський (Головнокомандувач ЗСУ – ред.) та наближені до нього люди. Припускаю, що навіть Зеленський (президент України – ред.) та ВП (Офіс президента – ред.) не знали точного плану, а могли спустити Сирському настанову на проведення будь-якої успішної наступальної операції, але без подробиць. Подробиці знав лише він сам.

По-друге, як свідчать солдати з місць, вони дізналися про операцію буквально за добу до її початку. Цього часу замало, щоб зреагувала російська агентура. А концентрація бронетехніки, логістики та інженерних засобів відбулася за принципом, як це робили вищезгаданий Роммель чи ізраїльтяни.

Солдат однієї з бригад і за сумісництвом один одного з офіцерів, з яким я на зв’язку і зараз на території РФ, розповідає, що їм говорили за тиждень до того, що їх відправлять на південь, на посилення складних ділянок.

Інший молодший офіцер розповідає, як за кілька тижнів до цього у них почала з’являтися інформація про “фортецю Покровськ”, що командування залишить туди всі резерви.

З великою ймовірністю все це циркулювало не само собою, а було частиною великого плану. Сирський та ще кілька вищих офіцерів, розробляючи цей план, подбали не лише про інформаційну тишу, а й про створення ілюзії, що всі сили будуть спрямовані на ПівденьА ті, хто вирушає до Сумської області, готуються захищати її від нібито ще одного російського наступу. В останній момент вуалі були скинуті, і операції було дано зелене світло аж до того, що деякі підрозділи, що вирушали на Південь, буквально розгорнули на ходу, перекинувши їх у Сумську область.

Крім захопленого міста та сотень військовополонених, Україна в скарбничку успіхів додала ще один, довівши, що оперативна раптовість, як і раніше, можлива і залежить не від технологій, а від командного генія, злагодженості, організації та вміння у мистецтві війни”.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятись від авторської.