У кулуарах української політики та оборонного сектору останнім часом не вщухали розмови про ймовірне напруження між ключовими фігурами країни. Проте сьогодні Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський вирішив відверто розставити всі крапки над «і», виступивши з неочікуваною заявою, яка змусила затамувати подих багатьох спостерігачів.
Виявилося, що поки мережа обговорювала «протистояння» двох титанів, сам Головком навіть не підозрював, що перебуває у стані війни не лише з окупантами, а й із колегою по владному кабінету.
Що кажуть очевидці та сам Головком?
Олександр Сирський у своїй колонці для профільного видання зізнався: новина про його ворожнечу з колишнім міністром оборони Михайлом Федоровим стала для нього повною несподіванкою. Він підкреслив, що завжди вважав їхню взаємодію суто робочим процесом, де дискусії та різні погляди — це норма для країни, що воює.
“Для мене було несподіванкою дізнатися, що у нас із паном міністром був конфлікт. Я сприймав наші відносини як робочі: зі складними питаннями, з різними позиціями. Так і має бути між двома інституціями під час великої війни. Якщо я когось чимось образив: Михайле Альбертовичу, вибачте. Буваю жорстким. Але прошу і вас, і всіх, хто зараз із захопленням стежить за цією історією: давайте фокусуватися не на особистому, а на глобальному. На перемозі”
Головна небезпека: кому вигідна драма?
Головнокомандувач наголосив на критично важливому моменті: роздмухування особистих драм під час повномасштабного вторгнення — це шлях у прірву. За його словами, спроби звести велику визвольну війну до рівня персональних суперечок є «найбільшою послугою, яку ми можемо зробити ворогу».
Сирський чітко розмежував зони відповідальності, нагадавши, що Міністерство оборони — це тил, забезпечення та політика, тоді як планування операцій та стратегія — це обов’язок ЗСУ та штабів. Він впевнений, що війна виграється реальною роботою, а не гучними постами у месенджерах.
Чого очікувати далі та як керують армією
Відповідаючи на закиди щодо «відсутності стратегії» та ручного керування, генерал зауважив, що результати його стратегії бачить ворог на полі бою, а доповідаються вони безпосередньо Верховному Головнокомандувачу. Його підхід — це інституційність та дисципліна, а не віртуальне командування.
“Я служу в армії понад 40 років. Я армійська людина: я не ставлю ультиматумів своєму керівнику і не керую військами через месенджери. Мільйонна армія не керується у вотсапі. Вона керується через штаби, накази і відповідальність командирів на місцях”
На завершення Сирський додав, що вже почав впроваджувати зміни, делегуючи більше повноважень командирам на місцях, що є прямим доказом відходу від централізованого управління.
А що ви думаєте про таку відвертість Головнокомандувача? Чи допоможе це припинити чутки всередині країни? Пишіть свою думку в коментарях та обов’язково поділіться статтею з друзями!
