США послабили санкції на російський дизель після розмови Трампа з Путіним

Дональд Трамп обрав вельми нестандартний шлях, аби «підтримати» американських споживачів на тлі коливань цін на пальне. Після прямої телефонної розмови з Володимиром Путіним 9 жовтня офіційний Вашингтон пішов на пом’якшення санкційного тиску щодо російського дизельного пального. Очільник США схарактеризував цю домовленість як «велику перемогу» для власної держави та висловив вдячність російському диктатору. Для керманича Сполучених Штатів напередодні проміжних перегонів до Конгресу вартість автомобільного палива перетворилася не просто на економічний показник, а на питання особистого збереження при владі. Громадяни повинні бачити, що Білий дім у змозі регулювати розцінки, не цураючись навіть торгів із Кремлем.

Утім, задекларовані обсяги постачань навряд чи здатні істотно переломити баланс сил на глобальному ринку нафтопродуктів. Натомість Путін зумів отримати значно вигідніші дивіденди, ніж звичайний заробіток на продажі сировини: послаблення санкційного режиму з боку США та можливість подати цей крок як свідчення того, що з Вашингтоном реально вести торгівлю без відмови від агресивних намірів Росії. Офіційна Москва не заявляла про відмову від своїх загарбницьких претензій до України й не надала жодних підтверджених гарантій зупинити обстріли об’єктів нашої енергосистеми.

Вимоги Вашингтона та небезпека для Києва

Для української столиці розвиток подій видається небезпечним ще й через те, що Білий дім пов’язує паливні труднощі з ударами сил оборони України по російській нафтопереробній інфраструктурі. Під час зустрічей у Маямі представники США чітко натякнули на очікування щодо негайного згортання таких ударів українською стороною. У разі ігнорування цієї вимоги Вашингтон погрожує заморозити обмін розвідувальними даними та фінансування придбання зброї. Провідні зарубіжні медіа зазначають, що аналогічні ультиматуми від Державного департаменту та оборонного відомства США надійшли посадовцям у Києві та європейських столицях минулими вихідними. Тим самим наша держава ризикує втратити критичний інструмент впливу на економічну систему агресора.

Будьте першими в курсі головного

Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.

Власними оцінками поточної ситуації поділився український дипломат, надзвичайний і повноважний посол України Андрій Веселовський.

– Дональд Трамп своєрідно привітав Володимира Путіна з днем народження, ініціювавши цю дизельну оборудку. Переважна більшість профільних аналітиків переконана, що повернення російських нафтопродуктів не змінить суттєво світові реалії, а поготів американські. Що ж насправді криється за цим кроком, на вашу думку?

– Розвиток подій виглядає вельми показово. Складається враження, що концепція такого «замирення», де вигоду отримує винятково одна сторона, народилася в кремлівських кабінетах, а зовсім не в голові Трампа. Уже після цього відбулися робочі консультації Дмитрієва з переговорниками лідера США, на яких рамку плану детально узгодили.

В Україні практично відсутні нафтопереробні підприємства, що функціонують, натомість у РФ їхня мережа широка, і саме вона становить найболючішу точку російського господарства. Тому керівництву РФ було надзвичайно вигідно запропонувати Білому дому подібний обмін: ми утримуємося від атак по українських НПЗ, а Київ припиняє завдавати ударів по заводах у Росії. Ось уся формула «перемир’я». Цю ініціативу Путін особисто озвучив під час розмови з Трампом телефоном. Сам контакт погодили лише після того, як двоє емісарів підтвердили американському лідеру принципову згоду Москви на таку комунікацію.

План таких контактів завжди виписують наперед: визначають черговість тез і конкретні формулювання. Лише після цього гучно декларують відвантаження дизельного пального до Сполучених Штатів у розмірах, які абсолютно не позначаться на внутрішньому ринку. Йдеться приблизно про 300 тисяч тонн нафтопродуктів. Такого обсягу американським АЗС вистачить щонайбільше на 14 годин безперервної роботи, і цей обсяг розтягнутий на цілий місяць. На наступний період анонсують 500 тисяч тонн — це приблизно добова норма споживання країною. На цьому вся економічна вага домовленості вичерпується. Проте таку картинку слід гучно упакувати: надати графіки, поширити їх серед преси. Чи заглиблюватимуться оглядачі в те, на яку кількість діб чи годин вистачить цього палива? Навряд чи, адже набагато ефектніше сурмити про дипломатичний тріумф. Мовляв, Трамп знову зупинив ескалацію! Саме подібне гучне гасло миттєво підхоплять лояльні медіаресурси одразу після заяв лідера США.

Читати більше: Ініціатива Трампа про перемир’я створила серйозну загрозу для української енергетики напередодні зими

– Тобто ключовий підсумок угоди для очільника Кремля — захист власних нафтових заводів, а для Трампа — інструмент порятунку власних позицій перед виборами до Конгресу?

– Усе це вкотре доводить, що для Трампа наразі немає важливішого пріоритету, ніж здобути переконливу перемогу на прийдешньому листопадовому голосуванні. Заради цього результату він готовий піти на будь-які сепаратні домовленості. Основна політична ціль американського лідера — залучити якнайбільше голосів американців. І так, ключовим практичним наслідком для Кремля залишається недоторканність його нафтопереробних потужностей. Для нашої держави це загрожує втратою практично єдиного важеля дієвого тиску на РФ.

– Багато хто з експертів наполягає, що вага компромісу полягає не в літрах завезеного дизеля, а в прецеденті прямої угоди з Трампом. Путін здобув ключове: очільник США зняв санкційні бар’єри, а світові біржі відреагували зниженням котирувань. Для Кремля це залізобетонний аргумент, що прямий діалог із Вашингтоном забезпечує фінансові бонуси без найменших поступок у війні. Для нас же проблема в тому, що власні економічні апетити Вашингтона суперечать необхідності тримати санкційний зашморг.

Та найгірший підсумок криється в іншому: згода щодо відвантаження сировини досі не має жодних офіційних гарантій щодо припинення бомбардувань енергетичної мережі України. Як зауважив радник кремлівського керманича Юрій Ушаков, Путін наголосив на незмінності всіх завдань загарбницької так званої «сво». Ба більше, він знову відкинув шанс на дипломатичний діалог із Києвом, переклавши провину на українську владу. Це пряме свідчення, що за лаштунками нафтової оборудки Москва не взяла на себе жодних публічних обов’язків відмовитися від своїх агресивних намірів. У цьому й криється головна пастка для нас.

– Згідно з кремлівською логікою, будь-яка зроблена послуга неодмінно потребує зустрічного жесту. Принцип «ти мені — я тобі». Іншими словами, Путін розраховує отримати конкретний політичний зиск. Що це може бути?

– Насправді Путіну зараз нічого додаткового від Трампа не потрібно, крім одного: йому потрібна вся Україна. Кремлівський диктатор отримує карт-бланш виснажувати нашу державу, захистивши власну промисловість від дзеркальних атак. Його розрахунок простий: посіяти розпач серед українців у тилу, зруйнувати довіру до керівництва держави та Сил оборони. Громадяни під тиском обставин думатимуть лише про фізичне виживання, опалення осель та базові потреби, а не про підтримку армії чи відправлення близьких на фронт. На цьому тлі агресор очікує посилення настроїв щодо територіальних поступок заради тиші. Проте історія не раз доводила: жодні поступки загарбнику тривалого миру не приносять.

Для Путіна нафтопереробні комплекси є лише інструментом генерації фінансів, а людські життя взагалі не мають значення. Він уперто йде до раніше задекларованої мети, аби видати її за власний стратегічний тріумф. Досягнувши цього, він одразу висуне нові вимоги й продовжить шантаж. Плацдарм до Європи лежить саме через Україну. Це не означає відсутність солідарності союзників: навпаки, нас системно підтримують держави Європи, Японія, Канада та Австралія. Однак для Кремля розгром України відкриває шлях до колосального тиску на європейський континент.

Військовий шантаж і небезпека для фронту

– Якщо відчутної вигоди від палива не буде, чим Трамп виправдовуватиме збереження високих цін перед американськими виборцями?

– Готове пояснення в нього вже є в кишені. Він легко зверне увагу на дії хуситів, які нещодавно атакували аеропорт Ер-Ріяд і досі мають значний ракетний арсенал. Білий дім просто заявить: росіяни пальне постачають, але хусити продовжують дестабілізацію. Згодом згадають про Іран як спонсора бойовиків — і знову знайдуть зручне виправдання. Цей серіал триватиме нескінченно, а сам Трамп невпинно розповідатиме, що зупинив ескалацію, а його домовленості начебто працюють.

– Щодо ймовірного тиску на Київ: наскільки ці загрози серйозні? Повідомлялося, що під час раунду в Маямі американці прямо погрожували розривом співпраці в розвідці та зривом постачання озброєння через європейські канали. Чи наважиться Вашингтон обірвати підтримку?

– Схоже, цей сценарій уже почав розгортатися. Припинення ділитися розвідданими та заморожування ініціативи PURL, за якою фінансується критичне спорядження для наших військових коштом ЄС, — це вкрай тривожний сигнал.

У чому полягає критичність цих поставок? Справа не в загальних обсягах, а в дефіцитних технологічних вузлах, запчастинах і витратних матеріалах, без яких неможливо експлуатувати техніку, надану або придбану за президентства Байдена. Йдеться про системи HIMARS, винищувачі F-16 та іншу західну техніку. Навіть виготовлена в Європі зброя часто містить американські запатентовані компоненти. Наприклад, британський ліцензійний кулемет Browning потребує схвалення США на постачання сервісних деталей. У підсумку нас здатні відрізати від життєво необхідних компонентів для українського війська. Якого саме масштабу сягає цей ризик — достеменно відомо міністру оборони Хмарі.

– Чи залежить це безпосередньо від зупинки ударів по ворожих НПЗ?

– Якщо атаки зупинені, це одна ситуація: тоді Київ має право сказати партнерам, що виконав свої зобов’язання, і вимагати примусити Кремль припинити терор проти нашої енергомережі. Однак Росія не припинить ударів, цинічно заявивши, що про енергетику ніхто не домовлявся, адже йшлося суто про нафтопереробні комплекси.

– Фатальною помилкою було приставати на усні пропозиції без підписаного паперу. Слід було жорстко наполягати: викладіть параметри на папері та надішліть офіційний документ. Не має значення структура — Державний департамент, апарат Білого дому, Пентагон чи відомство Скотта Бессента. Документ повинен однозначно фіксувати кроки сторін і чіткий механізм моніторингу домовленостей.

Зрозуміло, що стиль Трампа змушує діяти блискавично. Проте варто звернути увагу на поведінку Кремля. Навіть на найепатажніші пасажі очільника Білого дому Путін практично ніколи не відповідає публічно сам. Коментують Пєсков, черговий депутат Держдуми з шпаргалкою або максимум Ушаков, тоді як сам диктатор тримається в тіні. У такій викривленій системі Путін завжди постає конструктивним діячем, а Зеленський — незручним. Це одна з найбільших хиб у всій цій дипломатичній конструкції.

Трамп живиться публічним резонансом. Для нього головне — виголосити промову й почути аплодисменти залу. Навіть коли замість овацій звучить шквал обурення, це лише підігріває увагу до його постаті. Він віртуозно користується цією тактикою. Путін у такі публічні дебати не вступає, усвідомлюючи неможливість переграти Трампа на медійному полі. Західні ЗМІ тиражують кожне слово американського очільника на значно більшу аудиторію, ніж російські рупори.

На жаль, Київ нерідко піддається на цей гачок, намагаючись бити медійністю по медійності. Навіть найбільш справедливі та аргументовані українські закиди не мають належної ваги, оскільки лунають від сторони, що перебуває в залежному становищі. Водночас вони відверто дратують господаря Білого дому. Він залишається тією самою самовпевненою та запальною особистістю, що бурхливо сприймає будь-яку критику та ухвалює імпульсивні рішення. А його оточення підхоплює ці кроки й доводить до крайнощів — наслідки ми спостерігаємо на власні очі. Така дійсність сьогодення.

– Після контактів між Трампом і Путіним та завуальованих ультиматумів Києву ми опинилися в глухому куті, де кожен крок тягне за собою втрати. Зупиняємо удари по НПЗ окупантів — відмовляємося від тиску на агресора. Б’ємо далі — наражаємося на блокування постачань зброї. Чи існує взагалі вигідний вихід?

– Прийнятного варіанту для нас наразі просто не існує. Обставини склалися б інакше, якби наші сили могли ефективно діставати інші стратегічні об’єкти РФ — перекачувальні газові вузли, ТЕС чи ключові підстанції. Однак вітчизняна енергетична інфраструктура закладалася за радянського періоду, через що Москва володіє точними технічними схемами й параметрами кожного українського об’єкта. Вона поєднує космічні супутники та розвідувальну мережу, тоді як у нас бракує схожих ресурсів щодо російських глибинних об’єктів.

Саме тому відмова від ураження ворожих нафтових заводів настільки критична. Ми віддаємо дієвий важіль тиску на Москву, тоді як ворог не припинить спроб заморозити українські міста. Завдати ж рівноцінної дзеркальної шкоди ми просто технічно не в змозі.

– Як прокоментуєте слова Зеленського? Він назвав маневри Трампа демонстрацією слабкості, після чого очільник США привселюдно заявив про необхідність переобрання президента в Україні. Чи варто було реагувати так гостро і як це позначиться на діалозі між країнами?

– Ми вже неодноразово підкреслювали, що гонитва за гучними заголовками завдає нам лише шкоди. Ми продовжуємо заочну полеміку з Трампом, незважаючи на очевидні мінуси такої моделі. Побоююся, що стиль взаємодії з Вашингтоном не зазнає змін, а відтак виграти від цього нам навряд чи вдасться.

Наш найважливіший фундамент — монолітність Європейського Союзу. Якщо партнери з Європи узгодять черговий санкційний удар по агресору, відкриють нові кроки до вступу України в ЄС та затвердять транші підтримки, це підтвердить здатність Європи стояти на своєму. Для нас так само принципова позиція офіційного Берліна. Без участі Німеччини європейська єдність зазнає колосального удару, а ресурсна підтримка нашої держави зменшиться до критичної межі.

– Після заяв Трампа Зеленський провів низку консультацій із лідерами європейських країн. Чи є в них усвідомлення всієї критичності моменту для зміцнення спільних дій?

– Безперечно, вони цим займатимуться. Хочеться вірити, що союзники також порекомендують Києву переглянути тональність у переговорах зі Сполученими Штатами. Ми часом не помічаємо, наскільки важить кожне слово у вищій політиці. Одна необережна фраза здатна докорінно поламати настрій співрозмовника. Особливо якщо йдеться про Трампа, котрий досі тримає в пам’яті суперечки із Зеленським в Овальному кабінеті й гостро реагує на будь-яку публічну оцінку власних вчинків. У результаті очільник України сприймається Трампом як прямий опонент. Цим моментально користуються представники Демократичної партії США та преса, цитуючи Київ заради тиску на Білий дім. Це лише додає напруги у відносини між країнами.

– Тобто поточний діалог із Вашингтоном ще прохолодніший, ніж після відомих подій в Овальному кабінеті в лютому минулого року?

– Схоже, що саме так. Взаємна неприязнь лідерів загрожує вкрай небезпечними наслідками, надто коли вирішується питання критичних поставок допомоги Україні. До того ж фокус уваги Вашингтона та європейських столиць розмивають інші спалахи — війна на Близькому Сході, витівки хуситів та жорстка політична боротьба всередині західних суспільств. Це відлунює й у ситуації з паливом: напруга спричинена не винятково Росією, а й загостренням протистояння між Ізраїлем і Палестиною.

Українській дипломатії життєво необхідно рахуватися з цими факторами в розмовах із союзниками, проте ключове завдання лишається тим самим — вберегти монолітність Європи та не втратити опору у відбитті російського наступу. Яким шляхом скористатися обставинами на власну користь — ще слід ретельно прорахувати. Разом із тим традиція європейського діалогу здатна з часом зіграти на руку саме нам.

– Якщо підсумувати суть нашої теми, наскільки глибоко підірвано довіру між Україною та Дональдом Трампом і чи можливо збити це протистояння, зважаючи на його слова про зміну лідера в Києві?

– Коли Трамп твердить, що Путін і Зеленський відчувають взаємну лють, він свідомо замовчує власну ще сильнішу неприязнь до українського лідера. Відновити цей діалог уже неможливо. Його можна хіба що формально замаскувати, проте Трамп за будь-якої нагоди дорікатиме, що Зеленський і наша країна зруйнували його шанси на збереження президентського крісла.

Певні корективи можуть внести результати виборів до Конгресу США. Якщо бодай одна з палат опиниться під контролем демократів, Трамп зосередиться на протистоянні з ними, намагаючись зв’язати їм руки судовими й парламентськими важелями. Україна, заручившись підтримкою демократичного табору, перетвориться на мішень у його внутрішніх суперечках, де її малюватимуть як партнера його політичних ворогів.

Оптимальним варіантом для нас став би перехід обох палат під руку Демократичної партії. Це звузило б простір маневру для Трампа щодо обмеження допомоги Україні та суттєво полегшило б становище Києва. Проте його внутрішнє неприйняття Зеленського та нашої країни це вже навряд чи зітре.

– Консультації в Маямі: з якою метою американська сторона взагалі запросила нашу команду, якщо домовленості з Кремлем у паливній царині вже були вирішені?

– Моє бачення таке: американські переговорники мали намір поставити українську делегацію перед фактом щодо умов паливної угоди з Росією, після чого схилити Київ до поступок щодо Донбасу. Вони явно розраховували, що українська сторона погодиться на такий шантаж. Однак наша команда категорично відкинула ці умови — як через відсутність повноважень на подібні речі, так і через неприйнятність самої капітуляції. Після цього американська адміністрація перейшла до тих дій, свідками яких ми стали.

– Ви згадали формулювання «пастка». Проте чому наша сторона виявилася не готовою до цього повороту? Подібні сепаратні торги не народжуються за лічені дні — це була спланована операція, яка готувалася тривалий час. Мої колеги схарактеризували цей факт як очевидне недопрацювання українських спецслужб. Служба зовнішньої розвідки, ГУР та інші уповноважені структури були зобов’язані знати про підготовку цих домовленостей і своєчасно доповісти найвищому керівництву. Рівно так само вони повинні завчасно фіксувати появу в арсеналі ворога нових модифікацій безпілотників «Герань-4» чи «Герань-5», аби військо мало змогу вибудувати надійну протидію наперед, а не шукати вихід уже під час масованих атак.

На превеликий жаль, у цьому випадку відповідні органи показали неготовність. Наша делегація прибула на раунд переговорів без повного розуміння прихованого порядку денного. А якщо посадовці бодай частково володіли інформацією, постає закономірне запитання: навіщо взагалі було погоджуватися на участь у зустрічі без вибудуваної жорсткої позиції та готових контрманеврів.

• Дональд Трамп оригінально привітав із днем народження Володимира Путіну, запропонувавши дизельну угоду. Більшість економічних експертів вважає, що повернення російського палива не матиме суттєвого впливу на світовий ринок, а тим більше на американський. Тоді які основні причини цієї історії, на ваш погляд?
• Ланцюжок подій дуже цікавий. Схоже, ідея такого перемир'я, за якого одна сторона отримує переваги, а інша ні, виникла в Москві, а не в голові Трампа. Потім відбулися зустрічі та консультації Дмитрієва з представниками американського президента, під час яких план обговорили й узгодили його деталі.

• Тобто головний результат цієї угоди для Путіна – порятунок російських нафтопереробних заводів, для Трампа – можливість отримати важіль, аби врятувати результати виборів до Конгресу?
• Те, що відбувається, ще раз демонструє, що для Трампа зараз практично не існує завдання важливішого за перемогу на листопадових виборах у США. Заради неї він готовий укладати будь-які угоди. Головна політична мета Трампа – підвищити свої шанси отримати більше голосів на виборах. І так, один із головних практичних наслідків для Росії – збереження її нафтопереробної галузі. Для України це означає втрату чи не єдиного важеля впливу на Росію.
• Частина критиків вважає, що головне значення угоди полягає не в кількості пального, яке Росія зможе поставити до США, а в самому факті домовленості з Трампом. Путін уже домігся важливого результату: американський президент погодився на послаблення обмежень, а ринки відреагували на це позитивно. Для Кремля це може стати аргументом, що прямі переговори з Вашингтоном здатні приносити економічні переваги без зміни російської позиції щодо війни. Для України ж ризик полягає в тому, що економічні інтереси США можуть вступити в суперечність із потребою зберігати тиск на Росію.

• Відповідно до системи уявлень, прийнятих у Росії, за наданою послугою неминуче повинна наслідувати послуга у відповідь. Ти мені, я тобі. Іншими словами, Путін має право розраховувати на певну політичну компенсацію. Що це може бути?
• Путіну від Трампа зараз нічого не потрібно натомість. Йому потрібна Україна – і більше нічого. Путін отримує можливість руйнувати нашу країну, не зазнаючи аналогічних ударів по власній економіці. Він розраховує, що це посилить невдоволення в українському тилу, зменшить підтримку влади та Збройних сил. Люди дедалі більше думатимуть про власне виживання, про хліб і тепло, а не про допомогу армії чи готовність віддавати на фронт своїх синів. На цьому тлі зростатимуть заклики поступитися територіями заради припинення війни. Але історія показує, що такі поступки не гарантують миру.

• Якщо особливо економічного ефекту від угоди не буде, як Трамп пояснить американцям те, що ціни так і не впали?
• Пояснення в нього є. Він може послатися на наших друзів – хуситів. Вони двічі за останні дні атакували аеропорт Ер-Ріяд, і в них ще залишаються ракети. Трамп зможе заявляти, що Росія постачає США дизель, а хусити не припиняють атаки. Потім з'являться іранці, які підтримують хуситів, і знову виникне новий привід для заяв. На цьому історія не закінчиться. Трамп зможе стверджувати, що зупинив війну, а домовленості нібито працюють.
• Можливий тиск на Україну. Наскільки реальними є такі сценарії? Під час переговорів у Маямі американці, як повідомлялося, натякали на можливе припинення передачі розвідданих і постачання зброї через європейських партнерів. Чи здатні США справді зупинити військову співпрацю?
• Такий сценарій схоже вже реалізується. Надання розвідданих та зупинка програми PURL, що передбачає постачання критично важливого озброєння для Збройних сил України коштом країн Європейського Союзу, все це дуже небезпечно.

• Це залежить від того, чи справді ми припинимо удари по російських НПЗ.
• Якщо ми припинили удари, це одна ситуація. Тоді можемо сказати американцям: бачите, ми виконали свою частину домовленостей. А потім вимагати, щоб вони натиснули на Росію і змусили її припинити атаки на нашу енергетичну інфраструктуру. Але Москва не зупиниться, бо заявить, що такої домовленості не було. Мовляв, домовлялися лише про нафтопереробні заводи.
• Погоджуватися на такі домовленості без письмового документа. Треба було вимагати: сформулюйте умови й надішліть нам офіційний текст. Не має значення, хто саме його надішле – Державний департамент, Білий дім, Міністерство оборони чи Міністерство фінансів на чолі зі Скоттом Бессентом. У документі має бути чітко прописано, що робить кожна сторона і хто контролюватиме виконання домовленостей.

• Після домовленостей Трампа й Путіна та погроз на адресу України ми опинилися в ситуації, коли будь-який крок матиме негативні наслідки. Припиняємо бити по російських НПЗ – втрачаємо важіль тиску на Росію. Продовжуємо удари – ризикуємо зіткнутися з припиненням військової допомоги. Хорошого сценарію для нас немає?
• Хорошого сценарію справді немає. Ситуація була б іншою, якби ми могли завдавати ударів по інших важливих для Росії цілях – газоперекачувальних станціях, теплоелектростанціях та інших енергетичних об'єктах. Але українська енергетика будувалася ще за радянських часів, тому Росія має архівні дані про розташування, потужності й характеристики наших об'єктів. Вона використовує супутники та розвідку, тоді як ми не маємо аналогічних можливостей щодо російської інфраструктури.

• Як оцінюєте реакцію Зеленського? Він назвав дії Трампа проявом слабкості, після чого американський президент заявив, що Україні потрібен новий президент. Чи варто було Зеленському реагувати саме так і наскільки серйозно ця перепалка вплине на відносини Києва й Вашингтона?
• Ми вже не раз говорили, що надмірна медійність шкодить нам. Ми продовжуємо відповідати на заяви Трампа, хоча наслідки такого підходу очевидні. Боюся, що наша манера спілкування зі США не зміниться, а отже, ми нічого не виграємо.

• Якщо повернутися до основної теми нашої розмови, наскільки зруйновані відносини України з Дональдом Трампом і що може зупинити цю ескалацію, особливо після його заяв про необхідність нового президента в Україні?
• Коли Трамп каже, що Путін і Зеленський ненавидять один одного, він забуває додати, що сам ненавидить Зеленського ще більше, ніж Путін. Відремонтувати їхні відносини неможливо. Їх можна лише демонстративно трохи прикрасити, але Трамп до кінця життя повторюватиме, що Зеленський і Україна – найгірші у світі, і звинувачуватиме нас у тому, що ми позбавили його третього президентського терміну.

• Переговори в Маямі. Навіщо американці запросили українську делегацію, якщо вже знали, що відбуватиметься і що буде оголошено домовленості з Путіним щодо енергетики?
• Моя версія така: американці розраховували пояснити українській делегації, про що домовилися з Росією щодо енергетики, а потім вимагати від України поступитися Донбасом. Вони, очевидно, сподівалися, що Київ погодиться на такий сценарій. Але українська делегація відмовилася – і через відсутність мандата на такі поступки, і тому, що погодитися на них було б неправильно. Після цього американці діяли так, як ми побачили.
• Ви сказали слово «пастка». Але хто нам винен, що ми про це не знали? Такі домовленості готувалися не день і не два – це була операція, яка тривала багато тижнів. Мої колеги називали те, що сталося, провалом української розвідки. Зовнішня розвідка, ГУР і відповідальні державні структури мали знати про підготовку цих домовленостей і попередити керівництво країни. Так само вони мали завчасно виявляти підготовку Росією нових типів озброєння, зокрема «Гераней-4», «Гераней-5», щоб Україна могла розробити засоби протидії заздалегідь, а не реагувати постфактум.

А що ви думаєте про це? Пишіть свою думку в коментарях та поділіться статтею з друзями!

Джерело: obozrevatel.com

Ще більше новин для вас

ПолітикаІніціатива Трампа про перемир’я створила серйозну загрозу для української енергетики напередодні зимиПолітикаВолодимир Огризко розповів про вирішальну умову для завершення війни на користь УкраїниПолітикаТрамп засумнівався в порушенні «перемир’я» росією та пообіцяв усе перевіритиАстрологіяБорги закриють і примножать статки: чотири знаки Зодіаку казково збагатяться до кінця рокуВійнаУранці російські реактивні дрони атакували Львів та областьЕкономікаЄвро та долар помітно подорожчали — Нацбанк оновив курси валют на понеділок