Все щільніше наш інформаційний простір забивається різними “друзями України” з числа “хороших русских” та різних псевдо “російських дисидентів”, деяких ще “з часів срср”.
Один з найпомітніших персонажів – такий собі “американець” Юрій Швець.
Народився 70 років тому у Харкові.
Після закінчення середньої школи у Херсоні пролетів повз дуже популярний за часів срср елітний МГИМО при Міністерстві закордонних справ – відкритий квиток у вільний світ на дипломатичній службі за часів “залізної завіси”.
Після армії вступив в Університет дружби народів ім. Патріса Лумумби – такий собі розсадник “борців за визволення поневолених народів” у державах третього світу, які після проходження відповідної підготовки у москві повинні були організовувати у своїх країнах державні перевороти і переорієнтовувати їх на побудову розвиненого соціалізму, а то й комунізму за радянським зразком. У цій нелегкий роботі тодішніх місцевих “революціонерів” і “повстанців” мали супроводжувати різноманітні “інструктори” та “консультанти” з найбільш перевірених і свідомих громадян срср.
Але перспектива допомагати будувати комунізм в Мозамбіку чи Буркіна-Фасо не дуже подобалась майбутньому влогеру-мільйоннику Швецю, тому він вирішив, як прийнято казати зараз, “скоригувати траєкторію кар’єри” і додав ще два роки навчання у Червонопрапорному інституті кдб срср ім. Ю.Андропова.
Доля відразу заграла зовсім іншими, яскравими красками – замість “роботи” в африканських джунглях чи пустелях Швець став “кореспондентом ТАСС” у вашингтонській резидентурі кдб срср.
Але щастя було недовгим – за декілька років срср пішов у вічність, а життя у росії на початку 90-х років минулого століття було, м’яко кажучи, дуже відмінним від звиклого Швецю вашингтонського, і вже у 1993 році він перебрався до країни-мрії.
Далі звичайному відставному майору кдб срср світило хіба що поторгувати пару років дуже вузьким спектром доступних йому “секретів часів пізньої “контори”, але їх носій виявився практично нікому не цікавим, і він на багато років зник з радарів.
Аж поки на політичному олімпі росії не зійшла зірка путіна, і це подарувало Швецю нову надію.
Він став активно позиціонувати себе як “однокурсника самого путіна”, що нібито мало перетворити Швеця у носія інформації космічної цінності та знавця усіх “кремлівських тайн”.
Так він час від часу потрапляв до преси та Інтернет-ЗМІ, ділячись усілякими історично-розвідницькими інсайдами та “аналітикою”.
У травні 2021 року Швець почав розкручувати себе як зірку Youtube.
“Зірка” відразу виявилась з короною на голові – ось так він позиціонував себе на відео-ресурсі: “Я, бывший офицер элитного отдела внешней разведки КГБ Юрий Швец, открыл этот аналитический канал для борьбы с дезинформацией Кремля и подконтрольными ему СМИ, которые наводнили информационное пространство всего мира. Я знаю, как работают спецслужбы мира, и я знаю, как мыслят люди, которые руководят Кремлем и российскими спецслужбами, потому что мы учились по одинаковым учебникам. На канале вы узнаете о тайных механизмах, которые движут событиями во мире. Вы узнаете, кто такой путин, кто его подельники, как они захватили власть в россии, как они грабили и продолжают грабить страну и отмывать деньги, поскольку отдел, в котором я работал, играл ключевую роль в выводе золота партии из Советского Союза и организации сети по грабежу россии и отмыванию денег (это послужило причиной моего увольнения). Эта сеть работает по сей день. Вы узнаете, что происходит в мире между США, Западом, Китаем и россией”.
Таке “промо” спрацювало – у зірки вже понад 1,3 мільйони підписників, а з початком повномасштабної війни він став ще й великим активним “експертом” по Україні, до якого нерідко звертаються як до авторитета з багаторічним геополітичним досвідом і особистого знавця путіна та його кдб-шного оточення.
Нині Швець з-за океану ледь не у режимі нон-стоп “рятує” Україну від внутрішніх і зовнішніх ворогів, стикаючись з відчайдушною конкуренцією з боку інших інфо-циган з числа “хороших русских” – “професора Солов’я” та “генерала СВР”, які перебувають набагато ближче до місця подій та “джерел інформації”, ніж “майор Швець”.
Так, Ю. Швець позиціонує себе як беззаперечного професіонала, висококласного аналітика, колишнього феноменального співробітника КДБ “однокурсники Путіна”, той хто “вхожий”, той, хто багато знає” та під виглядом закритої інсайдерської інформації подає суб'єктивні враження, уривки спогадів та історій, які цілком можуть бути вигадані від початку до кінця.
Однією з таких розказаних історій Швець вказує на зраду через “невиданных масштабов” розкраданням західної допомоги і, при цьому, одразу пропонує допомогу, а саме знайти одну людину, яка вирішить цю проблему. І цією людиною має стати, увага Ігор Смешко, не менш одіозний та професіональний фахівець, колишній очільник СБУ та інших владних структур в період головування В. Медвечука керівником Адміністрації президента Л. Кучми.
Одним з найбільш одіозних епізодів кар’єри Смешка стала його причетність до отруєння Віктора Ющенка, яке сталося під час вечері на дачі тодішнього заступника голови СБУ Володимира Сацюка, на запрошення самого Смешка. Коли глава СБУ запрошує ненависного владі опозиційного лідера на вечерю, а той наступного ранку виявляється отруєним діоксином і перебуває при смерті, то це таке “совпадєніє” – продовжує стверджувати Смешко. Більше того, сам Смешко неодноразово заявляв у пресі, що не вірить в отруєння Ющенка, якого насправді “не було”.
Крім того, Швець активно роздмухував скандал та стравлював між собою ГУР та ЦРУ навколо скандалу, пов’язаного із вбивством бізнесмена Дениса Кірєєва. Тому, на кого працює “товарищ” Швець, чиї наративи та меседжі проштовхує в українське медійне середовище про тотальну зраду, неспроможність української влади контролювати ситуацію, повальну корупцію, шпигунів в оточенні президента та “складність ситуації” питання досить риторичне.
Очевидно, що ще у далекі 90-ті він був виведений на осідання в США як агент-нелегал. Поступово його легенда-біографія наповнювалась новими фактами, увага американських спецслужб зменшувалась. І тут би впровадити б агента російських спецслужб Швеця в якесь гарне американське міністерство чи відомство… Але інтелектуальний рівень пана Юрія такого не дозволив, тому і сидів він сиднем до початку ери Інтернету та Ютубу. Тут російські спецслужби і згадали про свою “сплячу” агентуру – Юрій Швець став популярним у вузьких колах блогером, а останнім часом зосередив свою увагу виключно на Україні і активно транслює меседжі російської пропаганди, загорнуті у обгортку “м’якої сили”, нібито з метою допомогти українцям, налаштувати їх на правильний шлях.
Проте, чимало наших громадян усвідомили деструктивний характер діяльності Юрія Швеця і його ефективність для російських спецслужб знижується, перегляди падають, вплив на людей тане. Сподіваємось, що цей тренд збережеться і Юрій Швець остаточно звільниться з “органів”…
