Чи можливо виграти суд, якщо проти тебе грають ті, кого ти сам колись призначив? Це питання сьогодні лунає голосніше за будь-які офіційні прес-релізи. Справа Петра Порошенка набула нового, доволі пікантного забарвлення після оголошення рішення Верховного Суду.
П’ятий президент України зазнав поразки у спробі скасувати запроваджені проти нього санкції. Судова коллегія залишила обмеження в силі, а це означає, що доступ до частини майна та фінансових активів експолітика залишається заблокованим. Але сухі факти рішення — це лише верхівка айсберга.
Парадокс «своїх» суддів
Найбільше обурення та здивування в соцмережах викликав не сам вердикт, а склад суддівської колегії. Уважні користувачі інтернету миттєво підрахували: усі п’ятеро суддів, які розглядали справу, були призначені на посади указами саме Петра Порошенка у період 2017–2019 років.
Серед них: Михайло Смокович, Олеся Радишевська, Ольга Кашпур, Вікторія Мацедонська та Жанна Мельник-Томенко. Іронія долі? Чи доказ того, що професіоналізм стоїть вище за політичні симпатії? Факт залишається фактом: судді, призначені за каденції п’ятого президента, винесли рішення не на його користь.
Варто зазначити, що саме по собі призначення суддів указом президента є стандартною процедурою того часу і не свідчить автоматично про їхню залежність чи упередженість під час ухвалення рішень.
Реакція Порошенка: «Несправедливо і потрібні зміни»
Петро Порошенко не приховує розчарування. Одразу після оголошення рішення він заявив про його незгодність, назвавши процес недосконалим. Експрезидент впевнений, що проблема криється глибше — у самій судовій системі, яка, на його думку, потребує докорінних змін.
Він пообіцяв не зупинятися і продовжувати боротьбу в правовому полі. Та чи змінить це ситуацію найближчим часом? Юристи скептично ставляться до швидкого перегляду, адже причинно-наслідкового зв’язку між фактом призначення суддів Порошенком та їхнім рішенням офіційно не встановлено.
Що це означає для політичного ландшафту?
Це рішення стає прецедентом, який широко обговорюватиметься не лише в юридичних колах, а й у політичних кулуарах. Для опонентів Порошенка це черговий аргумент на користь чинності санкцій. Для прихильників — доказ «замовного» характеру судової системи.
Істина, як завжди, десь посередині, але юридичний факт залишається незмінним: санкції діють. А остаточна крапка в цій справі може бути поставлена лише після можливого перегляду у вищих інстанціях, якщо такі кроки будуть передбачені законом.
А що ви думаєте про це рішення? Чи є воно справедливим, чи це політичне переслідування? Пишіть свою думку в коментарях та обов’язково поділіться статтею з друзями!
