Будьте першими в курсі головного
Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.
Росія не полишає спроб втілити в життя космічні програми, покликані стати заміною Starlink. Ця ситуація дійсно породжує занепокоєння, адже ворожі війська з власним супутниковим зв’язком могли б створити чималу загрозу на лінії фронту. Проте розгортання найбільш розпіареного та перспективного проєкту під назвою «Рассвет», на який командування армії РФ робить серйозну ставку, викликає чимало сумнівів.
Чи насправді загроза настільки масштабна, як її описують? Спробуємо розібратися по суті.
На початку цього року у фахових аналітичних публікаціях уже детально розбирався цей напрямок, де розглядалися перспективи так званого російського замінника Starlink від компанії «Бюро-1440».
Тоді наголошувалося, що вказаний проєкт за багатьма критеріями є відверто невдалим. Головними чинниками стали тотальна корупція, відсутність належної науково-технічної та промислової бази для якісної реалізації, а також дефіцит ресурсів та кадрів. І все це відбувалося в умовах жорсткого дедлайну та тиску міжнародних санкцій.
Підсумок виявився закономірним, однак 19 липня 2026 року носій «Союз 2.1б» доправив у космос 16 чергових апаратів програми «Рассвет», що викликало помітне хвилювання серед частини оглядачів.
Втім, уже за неповні два місяці настрої змінилися на іронічні, оскільки розрекламована ініціатива стрімко втрачає позиції.
Що відбувається з російськими супутниками на висоті
Раніше неодноразово аналізувалася передісторія розробки «Рассвет» із геополітичного, технологічного та фінансового боку, зокрема корупційні схеми й суперництво між «Бюро-1440» та держкорпорацією «Роскосмос», де переміг суто дешевший проєкт. Однак з огляду на практичне застосування важливо зрозуміти: яким є реальний поточний стан справ та які прогнози на майбутнє?
Стартові пробні місії по три апарати «Бюро-1440» організувало 27 червня 2023 року та 17 травня 2024 року. І тут криється показова деталь. Обидва стартові кластери залишаються на навколоземній траєкторії, але перший обертається на висоті орієнтовно 550 км, тоді як інший тримається на позначці 800 км. Варто зафіксувати цей факт.
Третя партія супутників, яку називали найвдалішою, вирушила на орбіту за допомогою ракети «Союз-2.1б» з військового майданчика Плесецьк 23 березня 2026 року у складі 16 бортів. Спершу всі вони зайняли розрахункову висоту в 550 км, але згодом зв’язок з одним апаратом зник, а ще три почали неконтрольовано просідати і наразі фіксуються орієнтовно на рівні 500 км.
Четвертий ешелон відправили 19 липня 2026 року, і саме цей старт спричинив найбільший резонанс, коли ширилися тривожні повідомлення про появу у противника власної мережі Starlink. Утім, за цим галасом не помітили критичних факторів.
Читати більше: Зізнання про газлайтинг і приниження вдарили по репутації Ілона Маска через одкровення його першої дружини
Удар по виробництву та проблеми на орбіті
Перший суттєвий момент – 15 серпня 2026 року Сили оборони України успішно застосували крилаті ракети FP-5 «Фламінго» по потужностях ракетно-космічного підприємства «Прогрес» у Самарі. Ураження зазнали виробничі корпуси 106А та 106Б, де в умовах найсуворішої чистоти не лише збирали електроніку, приладову базу й мікросхеми, налагоджували керування й мережі кабелів, а й проводили повне фінальне складання носіїв.
Навіть локальні пошкодження таких специфічних цехів паралізують технологічний процес на багато місяців. А пряме влучання боєголовки вагою 1150 кг здатне вивести завод з ладу на роки.
Другий чинник – четверта серія апаратів, яка полетіла в липні й привернула стільки уваги, зараз зафіксована на відстані трохи вище… 400 км.
Фактично жоден супутник із цього липневого пуску не піднявся на робочу точку, ба більше – за останні два місяці вони стабільно втрачають висоту в напрямку 300 км зі швидкістю, що зростає.
Простіше кажучи, ця четверта партія протягом 2026–2027 років ризикує просто згоріти в щільних шарах термосфери або впасти у води Світового океану під час подальшого спуску.
Чи з’явиться заміна втраченим супутникам
Виникає цілком логічне запитання: зважаючи на результативні прильоти ракет FP-5 «Фламінго» по цехах «Прогресу», коли взагалі стане можливим виведення п’ятої партії супутників «Рассвет»? І навіть якщо запуск відбудеться, хто гарантує, що апарати взагалі наберуть потрібний ешелон?
Безперечно, «Рассвет» за своєю суттю є небезпечним проєктом ворога, який за сприятливих умов міг би перетворитися на відчутну загрозу на фронті. Але реальність інша.
Країна-агресор відчуває гострий брак наукових, інженерних та компонентних рішень, здатних зрушити цю розробку з мертвої точки чи прискорити графіки. Вплив санкційного режиму та стрімка деградація наукової школи залишили РФ із вкрай обмеженими ресурсами для настільки складних ініціатив.
Керівництво «Бюро-1440» скуте дедлайнами, через що фахівці просто не встигають здійснювати належне тестування та калібрування вузлів. Прямим наслідком поспіху і технологічного голоду якраз і стала аварійна ситуація з четвертою хвилею запущених апаратів.
Окрім цього, схоже, РФ втратила єдині виробничі лінії ракет родини «Союз», призначених для масового виведення на орбіту подібних супутникових систем по 16 штук за рейс.
Попри потенційну небезпеку, говорити про катастрофічний сценарій передчасно, проте Україні необхідно продовжувати системний тиск на всіх фронтах – від посилення санкцій до точкових ракетних ударів по полігону в Плесецьку, потужностях «Прогресу» та вузлах зв’язку, аби цей космічний задум окупантів остаточно зупинився.
А що ви думаєте про це? Пишіть свою думку в коментарях та поділіться статтею з друзями!
Джерело: war.obozrevatel.com
Головне за день - одним листом
Щовечора надсилаємо топ-5 найчитаніших новин. Без спаму, відписка в один клік.
