Росіяни “вкрали” фільм Параджанова та видали його за російській: деталі

Скандал на фестивалі у Франції

Посольство України у Франції звернулося до компетентних владних інституцій країни, зокрема до міністерства культури та повідомило про кричущий випадок привласнення організаторами фестивалю української кінематографічної спадщини.

Будьте першими в курсі головного

Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.

Йдеться про показ фільму Сергія Параджанова “Тіні забутих предків”, який на тому фестивалі демонструють під назвою “Вогняні коні”. Фільм представлений організаторами фестивалю, як частина “російської культури”.

“Культура продовжує цинічно використовуватися для легітимізації російської агресії. Відомо, що роками цей фестиваль “російського фільму” спирався на підтримку російської влади. Очевидно, що, попри ніби формальну зміну акцентів організаторами, їх методи багато в чому залишаються незмінними”, – повідомляють в посольстві.

Дипломати наголошують, що це – випадок культурної апропріації. Вони просять французьку владу розібратися з ситуацією та відновити справедливість.

Що відомо про фільм Параджанова

Українська радянська стрічка режисера Сергія Параджанова була відзнята в 1964 році на кіностудії імені Олександра Довженка. Це екранізація повісті Михайла Коцюбинського. Музику до фільму написав Мирослав Скорик, а за операторську роботу відповідав Юрій Іллєнко.

Зйомки проходили в Івано-Франківській області – саме там Михайло Коцюбинський написав свою п’єсу. У Верховині є хата, де мешкав під час зйомок Сергій Параджанов – там тепер облаштовано музей “Тіні забутих предків”. У фільмі описується життя гуцулів, їх культура, обряди.

У 60-х фільм наробив багато галасу в суспільстві, його підтримували Іван Дзюба, В’ячеслав Чорновіл та Василь Стус. Увесь фільм був знятий українською мовою і Сергій Параджанов відмовився робити дубляж на російську, як це робили зі стрічками тих часів.

Крім того, фільм отримав 39 нагород на зарубіжних кінофестивалях, спеціальну премію 1966 року на Всесоюзному кінофестивалі у Києві, а у 1991 році – йому присудили Шевченківську премію. Гарвардський університет додав стрічку до списку обов’язкових для перегляду студентам, які претендують на вищий ступень у кінознавстві.

Параджанов відсидів у російській тюрмі з 1973 до 1977 року. В його обвинувальному вироку були статті “за спекуляцію” та “за український націоналізм”.

“Я – вірменин, який народився у Тбілісі й сидів у російській в’язниці за український націоналізм”, – говорив про себе сам Параджанов.