Екстрадиція до України стає реальністю для тих, хто намагається сховатися від правосуддя за кордоном.
Поки Україна та партнери з Європи розробляють програми добровільного повернення біженців додому, деяким українцям загрожує інший сценарій — примусова екстрадиція в кайданках. Статус біженця не є «щитом» від кримінальної відповідальності.
Про це повідомили в Дніпровському міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції України.
Екстрадиція громадян України — кому саме вона загрожує
Міжнародний розшук держава ініціює не щодо пересічних громадян, які виїхали за кордон, а стосовно осіб, які офіційно є фігурантами кримінальних справ. За підсумками 2024 року (це останній період, за який є доступні дані) до України екстрадували 75 людей. Такий механізм застосовується до двох основних категорій:
- обвинувачені та підозрювані — особи, які залишили територію України на стадії досудового розслідування або судового розгляду, щодо яких суд уже виніс ухвалу про тримання під вартою;
- засуджені втікачі — громадяни, стосовно яких обвинувальний вирок уже набув законної сили, однак вони встигли покинути країну до початку відбування покарання.
Читайте також
Як працює процедура екстрадиції
Екстрадиція — це чітко врегульований і документально оформлений механізм взаємодії між українською системою правосуддя та правоохоронними органами інших держав. Щойно з’являються дані про місцеперебування або затримання розшукуваного за кордоном, запускається поетапна юридична процедура.
Суд, який розглядає справу або вже ухвалив вирок, у стислі терміни готує пакет необхідних документів. До нього входять:
- відомості про правову кваліфікацію злочину та докази причетності особи;
- офіційні судові рішення (ухвала про арешт або вирок);
- підтвердження громадянства та інформація про те, що строки давності для притягнення до відповідальності не закінчилися.
Усі матеріали мають бути підписані суддею, засвідчені гербовою печаткою та перекладені офіційною мовою держави, де перебуває розшукуваний.
Ключову координаційну роль у процедурі повернення правопорушників виконує Міністерство юстиції України. Саме воно забезпечує взаємодію між судами, прокуратурою та компетентними органами інших держав. Після отримання пакета документів через регіональну прокуратуру Мін’юст має протягом п’яти днів направити офіційний запит про видачу особи до уповноваженого органу іноземної держави.
У разі позитивного рішення щодо екстрадиції організовується фактичне передавання та етапування втікача до України. За це відповідають спільно адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби, Національна гвардія та Національна поліція.
Якщо іноземний суд відхиляє запит про видачу, держава може скористатися іншими механізмами міжнародної правової співпраці. Один із варіантів — передавання кримінального переслідування країні, де перебуває втікач, щоб подальший розгляд справи відбувався вже за місцевим законодавством.
До слова, як пояснив раніше народний депутат Єгор Чернєв, масова депортація українських чоловіків із ЄС неможлива, оскільки це суперечить міжнародному праву: примусово вислати можуть лише за вчинення кримінального правопорушення, а не через вік чи громадянство. Політик також висловив думку, що скасування соцвиплат у країнах ЄС не змусить чоловіків масово повертатися до України — вони радше шукатимуть роботу та адаптуватимуться на місцях.
