За особисту мужність та героїзм, що були виявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, загиблому військовослужбовцю Полицяку Петру було присвоєно звання Герой України.
Відповідне звання є найвищим ступенем відзнаки в країні, яке надається за здійснення визначного геройського вчинку або ж трудового досягнення. Героєві України також вручається орден “Золота Зірка” (у разі геройського вчинку) або ж орден Держави (у разі надзвичайних трудових досягнень).
Нагадаємо, Петро Петрович Полицяк пройшов строкову службу у 80-й бригаді. Проживав у місті Дубно, їздив на заробітки до Києва, звідки і був мобілізований до ЗСУ. Військове спорядження Петру придбавав його роботодавець, офіцер-афганець, й медаль афганську йому віддав, підтримував батьків матеріально, доки син воював.
Стрілець, замкомвзводу, псевдо «Чорний», 80-та окрема десантно-штурмова бригада. Брав участь у боях за ДАП. З побратимом Іваном 1,5 км виносив пораненого Ігоря Римаря, будучи беззбройними, під прицілом терористів.
Пережив газову атаку терористів, востаннє подзвонив до батьків 20 січня. Відмовився сісти в останнього БТРа, будучи пораненим у руку, примусив поїхати побратима Олександра — батька двох дітей, і третє того часу було в надії. Лишився, бо мав приглядати за побратимом, котрого не змогли евакуювати — Володимиром Бузенком із переламаними ногами.
Загинув 20 січня 2015-го. Тіло було упізнано серед загиблих героїв, яких волонтери вивезли з аеропорту у дніпропетровський морг. Упізнаний за дідовим годинником, який узяв під час короткотермінової відпустки. Упізнати по родимці на лівій стороні обличчя не могли — лице було знівечене кастетом.
Без Петра лишилися батьки, четверо сестер, наречена. 20 лютого 2015-го похований у селі Борбин. В останню дорогу Петра проводжало 3000 людей. 20—22 лютого в Млинівському районі оголошені днями жалоби.
