Олешківські піски, розташовані неподалік Херсона, нагадують справжню пустелю, що раптово з’явилася посеред українських степів. З висоти космічної орбіти цей масив має виразну овальну форму та схожий на гігантське яйце, затиснуте між лісами, дніпровськими водами та степовими просторами.
У 2019 році фахівці NASA оприлюднили супутникові кадри Олешківських пісків, отримані за допомогою апарата Landsat. На знімках чітко видно не лише самі піщані ділянки, а й зелений пояс соснових насаджень, якими в минулому намагалися зупинити поширення дюн, аби захистити поля та населені пункти від засипання.
Історія появи піщаних масивів на Херсонщині
Олешківські піски є одним з найбільш масштабних піщаних утворень у європейській степовій зоні. Їхня площа перевищує 160 тисяч гектарів, а з урахуванням навколишніх лісових масивів цей показник сягає понад 200 тисяч. Пустеля простягається на лівобережжі нижньої течії Дніпра, приблизно за 30 кілометрів від Херсона. В основі місцевості лежать давні піщані відкладення віком близько 12 тисяч років.
Піски сформувалися внаслідок танення льодовикового язика Дніпра, що належав до Скандинавського покривного льодовика. Потоки талих вод несли величезну кількість осадових порід, з якими русло Дніпра не могло впоратися. Вода виходила за межі берегів, затоплювала тераси й залишала по собі масивні поклади піску.
Як зазначав професор, завідувач кафедри ботаніки Херсонського державного університету Іван Мойсієнко, частина цих пісків накопичилася в результаті катастрофічного паводка, спричиненого проривом великого прильодовикового озера в басейні Прип’яті. Спочатку ця територія не була безплідною пустелею.
З часом піски були закріплені степовою рослинністю. У низинах виникли оази з луками, лісовими групами, водоймами та болотами. Таким чином, колись ця місцевість була набагато зеленішою та різноманітнішою, ніж видається сьогодні.
Причини поширення пісків та вплив людини
Нинішній вигляд Олешківських пісків обумовлений не лише геологічними процесами, а й антропогенним чинником. Ще 200–300 років тому територія не мала таких відкритих масивів, оскільки їх стримували ліси та степові трави. Ситуацію погіршило інтенсивне випасання худоби. У XIX та першій половині XX століття на цій землі випасали сотні тисяч овець, які виїдали трав’яний покрив та руйнували ґрунт своїми копитами.
Втративши рослинний захист, пісок почав переміщуватися під дією вітру, формуючи дюни, кучугури та бархани. Піщані масиви почали активно наступати, загрожуючи полям і селищам. В архівах зазначається, що протягом однієї доби вітер міг намити до пів метра піску на городи сусідніх сіл.
За радянських часів влада розпочала масштабну кампанію із заліснення, прагнучи зупинити піски. У 1930–1950-х роках навколо відкритих ділянок висаджували переважно соснові ліси, які мали виконувати роль бар’єра проти вітрів. Окрему територію відвели під військовий полігон, який частково зберіг свій автентичний вигляд через відсутність посадок.
Навколо полігону створили кільце дерев шириною близько 3,5 кілометра, яке, окрім стримування піску, мало маскувати об’єкт від повітряного спостереження. Також з авіації висівали трави, наприклад, булавоносець сіруватий. Вчені досі знаходять тут пустельні види, висаджені в минулому, такі як саксаул, туя чи ялівець. Проте Іван Мойсієнко наголошував: ліс тут є азональним і не притаманним цій екосистемі. Через специфічні гідрологічні умови пісків багато дерев хворіли та страждали від браку вологи.
Водна система та ендемічна флора
Олешківські піски не є пустими. Глибинний глинистий шар під піском затримує вологу, що просочується після опадів чи утворюється внаслідок конденсації. Завдяки різкому перепаду температур між днем та ніччю волога доходить до водотривкого горизонту й утримується там, що дозволяє розвиватися рослинності.
Там, де глиняний шар ближче до поверхні, формуються луки, а в котловинах видування виникають водойми — саги, які можуть бути як постійними, так і тимчасовими. Усе це створило умови для існування унікальних видів. На нижньодніпровських пісках ростуть рідкісні рослини, такі як дніпровський чебрець, пухнастоквітковий житняк, волошка короткоголова та юринея пухка. Значна частина цієї флори внесена до Червоної книги України та охороняється міжнародними списками.
А що ви думаєте про це? Пишіть свою думку в коментарях та поділіться статтею з друзями!
Що ви думаєте про цю новину?
Напишіть свою думку в коментарях під постом у Facebook і слідкуйте за сторінкою, щоб не пропустити наступні новини.
Обговорити цю новину у Facebook Ваш коментар допоможе іншим читачам побачити цю новину
